Правляча коаліція Чехії втратила більшість
Правоцентристська коаліція прем’єр–міністра Петра Нечаса позавчора втратила більшість у Палаті депутатів (нижнiй палатi парламенту Чехiї): iз Громадянської демократичної партії (ГДП) Нечаса вийшов депутат Радім Фіала, який був вiрним партійцем останні 15 років. Прем’єр–міністр не виключає відставки уряду. «Краще перейти до опозиції, ніж очолювати недієздатний уряд», — пояснив Нечас. Після демаршу Фіали трипартійна коаліція Нечаса має 99 iз 200 депутатських місць у нижній палаті парламенту. На додаток, група ще з п’яти «бунтівних» депутатів iз Громадянської демократичної партії на чолі з Петром Тлухожем кілька останніх тижнів відмовляється підтримувати урядові реформи з огляду на незгоду з планами підвищення ПДВ. Уряд також не має більшості у Сенаті.
Перед ним у найближчі вихідні у Брно відбудеться з’їзд ГДП, на якому Нечаса можуть зняти з посади партійного голови.
Під загрозою опиняється прийняття бюджету на наступний рік. На 17 листопада громадські організації запланували великі акції протесту проти урядових реформ, а ліва опозиція вже тепер вимагає дострокових виборів.
Путін відмовився від спілкування з народом... через погоду
Президент Росії Володимир Путін уперше за останні 11 років відмовився від «спілкування з народом», — трансльованої всіма російськими телеканалами наприкінці року прямої телевізійної лінії, під час якої президент відповідає на вибрані модераторами запитання від спiввiтчизникiв. Перша «пряма» лінія» відбулася 24 грудня 2001 року, а остання, тривалістю чотири з половиною години, — 15 грудня минулого року.
Прес–секретар президента РФ Дмитро Пєсков пояснив, що Путін не відмовляється зовсім від такого формату спілкування з народом, а надалі проводитиме його в теплу пору року. Російські політологи мають дещо інші пояснення відмови президента від спілкування з народом у прямому телеефірі. Головне з них, що 60–річний Путін має проблеми зі здоров’ям і, можливо, найближчим часом на нього очікує операція. По–друге, така форма спілкування з главою держави вже добряче набридла росіянам, оскільки вони при цьому жодним чином не мають впливу на реальну політику влади. По–третє, вже не можна гарантувати безпеку президента — не фізичну, а іміджеву, яка створювалася роками.
За останній рік опозиційні настрої росіян значно зросли, а Путін, здобувши черговий президентський термін, набрався переконання, що тепер потреба у такій інформаційній мішурі відпала.