Цей вiрш невiдомий автор розмiстив на наметi «Нашої України» в центрi Львова. Львiв’яни зробили ксерокопiї з того аркуша (один собi — десять у намет для роздачi...)
Як просто, за подачу пана,
Знайти поважнi аргументи,
Що для держави треба жити,
А не боротися i вмерти.
І по дорозi до кабiнки,
Де тайний знак тавром сiя,
Десятник тихо видасть грошi,
Така iуди мiсiя.
І ти вiзьмеш, у тебе ж дiти,
Посаду треба зберегти.
Ну що там голос одинокий,
На фонi нашої бiди.
Схиливши низько над папером,
Щоби нiхто не пiдглядав,
Ти продавав не просто голос,
Ти Україну продавав.
Ти думав, що ти заховався,
Забув про очi iз небес,
Про того, що вже був розп’ятий,
Був зраджений, але воскрес.
Воскрес над пiдлiстю людською,
Тодi вiн зрадникiв простив.
Своїм паскудством, пiдлим вчинком
Ти в нього цвях знову забив.
Продажний голос, наче куля,
З рук полiтичного слiпця
Знов потрапляє у повстанцiв,
У репресованi серця...
Як просто, за подачку пана,
Знайти поважнi аргументи,
Що для держави треба жити,
А не боротися i вмерти.
Пам’ятай, що ти українець!
Голосуй за нашу Україну!
* * *
Володимир БІЛОУС
Ви кажете: «Нинi погано живеться».
Та кращої долi i не просiть,
Якщо за гречку або двiстi гривень
Знов продаєте свої голоси. n