Почув недавно виступ пана Азарова, в якому вiн сповiстив, що Росiя запрошує Україну до Митного союзу, i дав оцiнку: це дуже вигiдна пропозицiя для України.
Отож хотiлося б нагадати нашому Прем’єру, що дешевий i навiть безплатний сир — тiльки у мишоловцi. Україна в 1654 роцi вже мала нагоду скористатися «вигiдною» угодою з царем Олексiєм Михайловичем i потрапила в кабалу на 350 рокiв. Те саме готується й тепер. Одразу пiсля входження в Митний союз в Україну прибуде такий собi новоявлений «Бутурлiн», пiсля нього — який–небудь одiозний «Меньшиков», потiм — нащадки Єжова i Берiї. І Україна дуже скоро вiдчує всi вигоди вiд такого союзу.
Не так давно п. Азаров мрiяв про вiтряну енергетику, про розробку Чорноморського шельфа, про прiоритет вуглевидобутку, про трильйоннi запаси сланцевого газу тощо. Тобто про недалеку повну економiчну енергонезалежнiсть вiд Росiї.
Пане Прем’єре! Придивiться уважно, як обплутує (ако спрут щупальцями) Україну пiвнiчний сусiд т. зв. «пiвнiчними» i «пiвденними» газовими потоками, як московiти пiдставляють своїх сусiдiв пiд вiйськовий удар (Чорноморський флот РФ у Криму на 30 рокiв, на стiльки ж — вiйськовi бази в Середнiй Азiї). Вороги Росiї, мiж iншим, спрямовуватимуть удар, у першу чергу, по вiйськових базах Росiї. Про економiчну кабалу годi говорити, бо з часом i газ перейде в розряд 500—1000 доларiв. Запаси ж тануть. Думайте, пане Азаров, не про сьогоднi, а про майбутнє. Ще нiхто вiд «дружби» з Москвою зиску не мав!
А. ДЯК
Бiла Церква, Київщина