Молодь села Орiховець у Сибiру (злiва направо): Степан Кальмук, Любомир артинюк, Мирон Скородень, Михайло Швачук, Ганна Ткачик, Григорiй Гавришкiв, Іван Сiкора (с. Кам’янки), Володимир Дiдик (автор листа), Володимир Гудима.
21 жовтня 2012 року виповнилося 65 рокiв вiдтодi, як у 1947 роцi було вислано до Сибiру iз Захiдної України 26 644 сiм’ї.
...На дворi ще не розвиднiлось, як до хати увiрвалися чекiсти, зачитавши постанову про виселення. Через пiвгодини всi повиннi були бути готовi до виїзду в Сибiр. Почувши такi слова, годi було прийти до тями, не те щоб зрозумiти: що брати з собою, що готувати? А в хатi — лише двоє стареньких людей iз маленькою дитиною на руках. Не встигли отямитися, коли почули команду: виходьте! Вийшли з хати i побачили, що на фiрi чекає чекiст з автоматом, який супроводжував нас до станцiї залiзничного вокзалу. Там приготували «телячi» вагони, якi вщерть заповнили людьми. Одразу ззовнi дверi закрутили мiцним дротом, i до Уралу жодного разу не вiдчиняли. На той час були сильнi морози, у вагонах вiд холоду i голоду почали вмирати старi люди i малi дiти. Несила було дивитися, як iз вагонiв викидали в поле покiйникiв. За 22 днi їзди до кiнцевої станцiї (а це м. Осiнники Кемеровської областi) не доїхало багато людей. А хто мав щастя доїхати i був працездатний, то вiдразу ж був змушений працювати в шахтi.
Сьогоднi держава пiклується про малолiтнiх дiтей, якi пiд час вiйни працювали в Нiмеччинi, — це добре, що про них пам’ятають. А ми, 16–рiчнi юнаки, змушенi були працювати в шахтi впродовж трьох рокiв пiсля закiнчення вiйни.
Цей короткий екскурс у минуле змушує нас задуматися: що ми нинi мусимо зробити, аби наших людей не мордували по тюрмах, не вивозили у Сибiр i щоб наших дiтей не привозили в цинкових трунах, коли вони захищатимуть не нашi iнтереси.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
