Віталій — як Тігіпко?

Однією з головних інтриг цих виборів стала партія «УДАР Віталія Кличка». І не саме її потрапляння до парламенту (із цим, за даними соціологів, проблем не буде), а результат «УДАРу» — як за партійними списками, так і в мажоритарних округах. За деякими даними, у Києві «УДАР» випереджає за рейтингом навіть об’єднану опозицію. Таки спрацював запит зневіреного суспільства на «третю силу» й «нові обличчя» — при тому що на виборах 2005 року Віталій Кличко вже очолював блок «Пора–ПРП», який задовольнився всього 1,47% голосами. Освоївшись у великій політиці, знаменитий боксер збільшив рейтинг своєї сили ледь не в десять разів.

Але є запитання. Хто всі ці люди, які балотуються до ВР «під дахом» Кличка й можуть утворити в парламенті дуже немалу фракцію? Окрім відомих, прозорих кандидатів на кшталт економіста Віктора Пинзеника, письменниці Марії Матіос, громадської лідерки підприємців Оксани Продан, у рукавичці Кличка ховаються «темні конячки», часто — із неоднозначною репутацією та невизначеною ідеологією, а значить — імовірною схильністю до «тушкування». І взагалі — чи можна окреслити ідеологію «УДАРу»? Чи дають лідери цієї партії відповіді на визначальні для української політики питання?

Частина «УДАРного» списку значною мірою представляє собою квоту «грошових мішків», баласт, який вочевидь «навісили» на молодого політика як умову фінансування виборчого проекту. «Ці вибори — спроба Фірташа, Льовочкіна та Бойка дати бій Сім’ї та «донецьким», які наступають за всіма фронтами та монополізують українську політику, — констатує журналіст «Української правди» Сергій Лещенко. — Так зване «газове лобі» отримало мінімальне представництво в прохідній частині списку Партії регіонів. Це постійний представник Президента в парламенті Юрій Мірошниченко, баскетболіст Олександр Волков, керівник охорони Фірташа Іван Мирний. Задача [голови АП Сергія] Льовочкіна й [олігарха Дмитра] Фірташа — отримати в новому парламенті неформальну групу, якою можна торгуватися за збереження своїх позицій. Якщо на президентських виборах 2015 року Віктор Янукович зазнає поразки, задачею цієї групи стане убезпечування «Росукренерго» від неприємностей».

Кілька осіб зі списку Кличка напряму читаються як креатури цієї «газової» групи. Восьмий номер «УДАРу» Наталія Агафонова — найкраща подруга Юлії Льовочкіної, її однокурсниця на юрфаці КНУ. 15–й номер списку Сергій Куніцин — президент футбольного клубу «Таврія», що фактично належить Фірташу. 28–й номер Павло Рябікін став партнером Дмитра Фірташа після того, як олігарх купив половину елітного яхт–клубу біля Кончі–Заспи «Маячок». 40–е місце у списку несподівано отримав колишній спічрайтер Юлії Тимошенко, нардеп Віталій Чепінога, який є близьким другом потенційного шурина Льовочкіна, БЮТівця Віталія Чудновського. Перелік можна продовжити, поворушивши «мажоритарників».

Один із лідерів «Батьківщини», віце–спікер парламенту Микола Томенко сказав позавчора на «5–му каналі»: історія, яку зараз показує Віталій Кличко, — «це історія Тігіпка» (маючи на увазі високий результат Сергія Тігіпка на виборах–2010 та його приєднання надалі до табору Януковича. «Якщо ви кажете не повну правду, а напівправду, то ви обманюєте людей. От ви кажете — голосуйте за мене, в парламенті я буду. А в мене питання: що ви будете робить у парламенті? А ви кажете, от як я ввійду в парламент, тоді скажу, що робитиму. Це приблизно як із Тігіпком», — заявляє Томенко, говорячи про фактичну відмову Віталія Кличка чітко окреслити свою ідеологію та політичні зобов’язання.

ОЦІНКИ

Політолог Володимир Фесенко не вважає результат передвиборчих домовленостей Кличка з лідерами об’єднаної опозиції невдалим: «Досягнено нехай і частковий, але компроміс. Не по всіх округах — по Києву не вдалося домовитися, тому що спрацював дуже сильний суб’єктивний чинник. Гостра критична позиція кандидатів від «Батьківщини» теж відчутно вплинула на відсутність домовленостей. Спрацювала активна гра влади, щоб ці домовленості зірвати, було використання брудних інформаційних технологій. Але Віталій зараз став другим за президентським рейтингом. За останніми опитуваннями, він уже обійшов Тимошенко і став найбільш рейтинговим кандидатом з боку опозиційних сил. І саме це автоматично робить Віталія опозиціонером. Влада, звичайно, спробує перевербувати, перекупити деяких людей з опозиційних фракцій. Проте більша частина команди Кличка залишиться разом із ним».

Фесенко передбачає, що в новому парламенті двом опозиційним силам вдасться домовитися про співпрацю, але в перспективі дуже складним питанням буде визначення єдиного кандидата від опозиції на президентський пост.

«Враховуючи власний досвід Віталія Кличка, думаю, для нього зразковою є німецька політична і соціально–економічна модель. Виходячи з його інтерв’ю, він дотримується європейських соціально–ліберальних поглядів. Тоді як для Партії регіонів взірець — очевидно російська модель», — робить спробу визначити ідеологію Кличка Фесенко.

Натомість політолог Вадим Карасьов вважає: «Феномен Кличка полягає в тому, що він уникає ідейно–політичних ідентифікацій. Він робитиме все, щоб не розчинитися в об’єднаній опозиції і бути підпорядкованим центром опозиційного впливу. З іншого боку, він триматиме дистанцію і від Партії регіонів. Таким чином, «УДАР» претендуватиме на створення польового центру, неоцентристської парламентської політичної сили, яка замість того, щоб приєднуватися до когось, намагатиметься приєднати до себе. Особливо це стосується «мажоритарників», які не захочуть іти до Партії регіонів чи бути під впливом «Батьківщини». При цьому Карасьов зазначає, що стати альтернативою ПР Кличку поки що не вдасться.