Формула небайдужості
Дмитро Кулічковський народився у багатодітній сім’ї, яка невдовзі втратила найдорожчу людину — неньку. Тож хлопець залишився без матері у восьмирічному віці. Після школи відслужив у армії, працював різноробом у колгоспі. Ті перші життєві труднощі гартували характер і водночас підказували дорогу до Бога. Дияконом він став у 1987 році, тобто в радянські часи, коли такий вибір декому видавався навіть «крамолою». Саме тоді направили служити Богу в російське місто Кіров. Через три роки висвятили у сан священика. Після закінчення Одеської семінарії та Київської духовної академії «поріднився» з Полтавщиною. Тут практично одразу взявся за відновлення дзвіниці церкви Різдва Івана Хрестителя у селі Марківка Кобеляцького району. Храм цей збудували у перші роки ХІХ століття, а на початку ХХ войовничі безбожники зруйнували його. Тільки в 1996 році стараннями настоятеля і парафіян дзвіниця воскресла на місці руїни.