Наталія Мосейчук зі старшим сином Антоном. Фото з сімейного архіву.
Після кількамісячної перерви «за сімейними обставинами» добігає кінця перший робочий тиждень ведучої «ТСН» Наталії Мосейчук. Із досвідченою телевізійницею ми говоримо про сучасні теленовини і телеведучих.
— Наталю, чи можете уявити, що телеведуча у відпустці з догляду за дитиною перебуває 3 роки?
— Я не вважаю, що ведуча має потрапити «в струю» і не зважати на інтереси дитини. Якщо є на що утримувати малюка, якщо у родині є люди, які можуть його доглянути, коли буде відсутня мама, чому б мамі не піти на роботу?! Якщо тили не прикриті, то мамі треба сидіти вдома і доглядати дитину.
— Чи не є причиною швидкого повернення телеведучих до глядачів те, що через 2–3 роки прихильники–пошановувачі можуть їх призабути?
— Особисто я виходжу на роботу буквально за кілька місяців після народження дитини, по–перше, тому що була така попередня домовленість з керівництвом каналу. По–друге, дитина відносно маленька. Зараз маємо покоління індиго — діток, які інтелектуально розвиненіші і кмітливіші за своїх ровесників, народжених десять чи двадцять років тому. Зараз, як тільки мами припинили своїх немовлят, що називається, у пелюшки загортати, — вони відразу помітно виростають. Покоління, яке зараз росте, — це вже дорослі немовлята. І у мене, використаємо цей оксюморон, уже доросле немовля. Не кажу, що Матвій зовсім не потребує моєї уваги. Але у той час, коли я на роботі, його може побавити бабуся, друга бабуся, тато і братик.
— Чи «випадали» ви ці кілька місяців, коли не були в ефірі, з інформаційного простору? Чи просто вам повертатися у «Телевізійну службу новин»?
— Можна сказати, я дуже вдало завагітніла і народила — перед літніми канікулами, своєрідним «мертвим сезоном» у політиці, коли не відбувається багато важливих подій. Активного періоду було лише місяця півтора.
Я не сиділа і не дивилася постійно новини — у мене не було на це часу. Хвилини для прочитання стрічки новин в інтернеті викроювала за рахунок свого нічного сну — коли спала дитина і вся родина. Це вже як наркотик — я не можу без цього жити, навіть якщо дуже хочу спати.
— Експерти відзначають, що в останні кілька тижнів перед парламентськими виборами у теленовинах великих каналів дуже багато інформації, що має ознаки замовної чи цензурованої. Не було бажання вийти в ефір трохи пізніше?
— Мені здається, професіонали від пера останнім часом «інфіковані» підозрілістю. Я не можу говорити за всіх, можу казати лише за себе. У мене було два випадки у житті, коли мене намагалися попросити прочитати замовну інформацію. Я відмовилася. І двічі поплатилася за свою відмову роботою. Я не робила з цього піару, але такі не дуже приємні моменти були. Ніхто з менеджерів каналу «1+1» жодного разу до мене не звертався з приводу озвучування цензурованої інформації. Тому мені легко працювати. Не думаю, що щось змінилося на каналі.
— Експерти відзначають, що за останніх кілька років новини «1+1» помітно «пожовтішали»...
— Новини змінилися на всіх каналах. Ми вже втомилися пояснювати, що на «1+1» вони не «пожовтішали». Ми їх зробили цікавими для глядачів: почали розповідати не про політику, а про людей, їхні історії. А телекритики, хто до цього не звик, почали звинувачувати журналістів «ТСН» у «жовтизні». Коли через 5–6 років після переформатування новин нам продовжують казати: ви «пожовтішали» чи «почорнішали» — мене це трохи дратує. Бо коли це відбулося, а ми досі говоримо, що «1+1» поміняв кольори. Так, ми були піонерами тоді, але ми влучили: рейтинги зросли, резонанс від тем пішов. І врешті–решт нас стали копіювати колеги з інших каналів.
— Наскільки наповнення кожного випуску новин залежить від ведучого?
— У нас немає такого, щоб над випуском «ТСН» працювала або ведуча, або редактура. Ми співпрацюємо. У нас завжди працює команда. Якщо є історії, які вибивають із колії чи ведучого, чи редактора, — ми підходимо один до одного і радимося, чи варто їх випускати в ефір. Я не пам’ятаю випадків, коли б не вдалося чогось узгодити. З редакторською групою, з якою я працюю, у мене повний консенсус.
— Вам ніколи не здавалося, що у випуску новин на «Плюсах» забагато побутових історій?
— Вважаю, люди, які працюють у «Телевізійній службі новин», мають такі професійні смак і чуття, що коли чогось забагато, усе це відсікається на підготовчому етапі. Ми намагаємося дотримуватися балансу тем.
Звичайно, є так звані «голі дні» — коли і в політиці нічого не відбувається, і поза нею нічого «новинного» не трапляється. І нам закидають, мовляв, у вас одні автокатастрофи. Пояснюю: це не тому що у «ТСН» зібралися затяті криміналісти, які хочуть тиснути на психіку глядачів. Справді, трапляються дні, коли в країні затишшя, а стаються лише комунальні аварії і ДТП.
— Коли ви пішли з «5–го каналу», казали, що «боляче втрачати такого колегу, як Роман Скрипін», в якого вчилися. Далі ви ще вчилися в інших інформаційної журналістики чи уже навчали самі?
— Я вчуся щодня. І часто — у молодших колег. Зараз на «1+1» приходить дуже талановита молодь: люди, які закінчили «Могилянку», які отримали освіту за кордоном. У нас не було можливості вчитися у Словаччині, Чехії, Польщі, Британії. Нинішня молодь привозить звідти набутий досвід, з нею цікаво працювати. Щось новаторське, щось навіть іноді аматорське — але часто такі ідеї спрацьовують.
А піїтет до Романа Скрипіна, якому я донині вдячна, лишається непорушним і незмінним. Роман — людина дуже глибока і порядна. Мені дуже подобається команда «ТСН», до якої я повернулася: до кожного у мене величезна симпатія. Не скажу, що іду на роботу, як на свято (щоб не казали, що для неї робота — свято, а вона ще й гроші за це отримує). Але я повернулася у приємний колектив — не кожному так щастить.
— Як про акторів, так і про телеведучих часто кажуть, що між ними завжди існує конкуренція. На «1+1» вам є що ділити з Лідією Таран, Марічкою Падалко, Мариною Леончук, Юлією Бориско?
— На «1+1» ведучі не перетинаються. Ми настільки всі різні! Коли нас набирали, певно, менеджмент бачив кожному нішу. Вибачте, нам навіть немає коли сказати одна одній: «Добрий день!» Бо ми практично не бачимося: у нас розведені тижні і навіть робочі місця. Зі сторони можна домислювати: хтось там конкурує між собою на «Плюсах». Можливо, інші конкурують, я — ні!
— Чи є у планах робота над авторськими проектами на зразок колишніх «VIP–жінка» чи «Приховане життя»?
— Мені дуже подобається формат телепортретів. Тому що люди не повинні думати, що ними керують боги. Розповідаючи про тих, хто зумів чогось досягти у житті, я хотіла показати, як їм це вдалося зробити. Намагалася довести, що на старті всі однакові, а далі багато чого залежить від рис характеру, наполегливості та цілеспрямованості людини. Перед камерою важко приховати будь–що: і хитрощі, і лестощі, і брехню. Я й зусиль багато не докладала для того, щоб глядач усе зрозумів про політиків і відомих персон, які з’являлися у моїх програмах.
Мені цікаві такі проекти, але поки що час можу виділяти лише на «ТСН». Ростиме Матвій — побачимо, що можна буде робити ще. Тільки новинами обмежуватися не збираюся.
— Моєму старшому синові 14 років. Він уже у восьмому класі і береться за розум. Антону вже стає цікаво учитися — у хлопців інтерес до навчання, амбіції прокидаються пізніше, ніж у дівчат. Антон — хороша дитина, він не підлий, розумний, ніжний.
Зараз уся родина живе за режимом малого Матвія. Можна сказати, що ми зіпсували минуле літо Антону. То він бігав по молоко для мене, коли чоловік був на роботі, то виносив коляску, то заносив, то сидів з малим, допоки я щось готувала, — так на дачі і провели літні канікули.
Я дуже люблю бачити дорожню табличку, де назву «Київ» перекреслено. До народження Матвія ми родиною у вихідні запросто могли поїхати на шашлики. Часто проводили час у спортклубі: Антону подарували абонемент на день народження і всі разом з ним ходили на заняття. Особливо спортивні навантаження були корисні мені, вагітній. Я працювала майже до останнього, тому всі намагалися вселити мені здоровий дух у здорове тіло. До речі, до останнього на дачі намагалася щось посіяти. На суботу, коли народила Матвія, зранку теж щось планувала посадити, але зрозуміла: не вийде...
Думаю, нікому з чоловіків не подобається, коли маленьку дитину лишають, а мама йде на роботу. Але Ілля проявляє чудеса толерантності і нічого мені не виказує, дуже терпляче переживає цю ситуацію.
Із понеділка я вже не можу настільки багато готувати, наприклад, у квартирі вже не так стерильно, як було раніше. Поки що домовилися, що в порядку має бути найменша дитина (у нас працює няня), а в інших членів родини — період самовиживання.
Народилася у м. Теджен (Туркменістан) у сім’ї військовослужбовця.
1990 р. — закінчила середню школу у м. Бердичів Житомирської області.
1995 р. — закінчила факультет іноземних мов Житомирського педінституту.
З 1993 р. — журналіст та ведуча на житомирському обласному ТБ.
1997 р. — ведуча програми «Ранкове ревю» на «Інтері».
1998—1999 рр. — ведуча новин на ЮТАРі, потім у телекомпанії «Експрес–Інформ».
2003—2006 рр. — ведуча служби інформації «5–го каналу». Автор та ведуча програми «VIP–жінка».
З 2006 р. — ведуча «ТСН» на каналі «1+1». Була автором та ведучою проекту «Приховане життя».
Заміжня. Мама двох синів: Антона (14 років) та Матвія (4,5 місяця).
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
