«Маятник симпатій хитнувся до «Нашої України»

Іванофранківець Зіновій Шкутяк — один із небагатьох чільних представників «Нашої України», котрий залишається послідовним соратником Віктора Ющенка, незалежно від коливань політичної кон’юнктури. Таким він був і в період «помаранчевого» тріумфу, і в часи, не надто сприятливі для очолюваної третім Президентом України політсили, коли чимало впливових пристосуванців кинулися, як щурі з корабля, тікати до рейтинговіших партій і фракцій.

Колишній багаторічний мер Івано–Франківська, нині — заступник голови політради «Нашої України», депутат ВР, керівник виборчого штабу ющенківців на Прикарпатті, Зіновій Шкутяк максимально зосереджений на парламентських перегонах.

«Прозріння доходить до найвіддаленіших сіл і присілків»

— Пане Зіновію, на початку цьогорічного виборчого марафону більшість політологів скептично оцінювала можливості прохо­дження патріотичного об’єднання «Наша Україна» до парламенту. І соціологічні служби тоді переважно фіксували не більше одного–півтора відсотка електоральних симпатій. Нині політаналітики вже заговорили про реальні шанси «Нашої України» подолати 5–відсотковий бар’єр. Це для вас — приємна несподіванка?

— Ще задовго до початку ви­борчої кампанії ми були твердо переконані, що завершимо її гідно. А те, що так різко маятник електоральних симпатій хитнувся в бік «Нашої України» — це передусім результат зростання популярності нашого лідера Віктора Ющенка. Його дивовижна працездатність у цей період, переконливе і щире (люди це особливо добре відчувають і цінують) спілкування зі співвітчизниками дають вельми втішні для нас результати. Пригадую, після однієї з таких зустрічей до мене підійшов розчулений чоловік і зізнався: «Раніше, перебуваючи під впливом нав’язливої «антипомаранчевої» пропаганди, я відразу починав дратуватися, коли чув щось позитивне про Ющенка. Тепер, коли дослухався до його аргументів та співставив із дійсністю, то зрозумів: Ющенка недруги зарано «списали» на пенсію».

— У який момент особисто ви відчули суттєве зростання кількості прихильників «Нашої України»?

— Скажу точно — 27 серпня, відразу після першої зустрічі Віктора Андрійовича з іванофранківцями. Символічно, що це — й перша його передвиборча поїздка в регіони України. Я розумів також, як непросто було виходити йому на люди як лідеру політичної сили, котра нині не перебуває на провідних позиціях у суспільстві, проте прагне цього досягнути. Хвилювання відразу вляглися, коли побачив ущерть заповнений зал Народного дому №1, де лише сидячих місць — близько півтисячі. Люди стояли в проходах і на площі перед будівлею. Стало очевидно, що не все так песимістично, як цього хотілося б нашим непримиренним опонентам, бо народ пам’ятає високий рівень свободи слова, демократії та національного відро­дження часів президентства Віктора Ющенка. Коли режим, що прийшов на зміну, почав демонстративно нищити ці досягнення, люди зрозуміли, які цінності втрачають. І це прозріння доходить, принаймні в нашому краї, до найвіддаленіших сіл і присілків.

— Спілкування з простими людьми допомагає вам усвідомити причини, що свого часу вплинули на зниження рейтингу «Нашої України»?

— Нещодавно під час перезмінки я зустрічався з працівниками Івано–Франківського хлібокомбінату. Найбільше їх цікавили причини всіляких нападок на нашого лідера. Коли я аргументовано пояснив, що різноманітні чутки й байки щодо нього — це «чорні» технології, запущені відразу після перемоги Помаранчевої революції для дискредитації Ющенка і його чітко вираженої проукраїнської політики, хлібопекарі активізувалися: а чому ви про це нам вчасно не розповідали, чому про це нас інформували недоброзичливці?

Зауваження цілком справедливі. Ми не змогли адекватно відповісти на потоки брехні, інсинуацій, різного бруду, що на замовлення українофобів зливалися в мас–медіа зі щедро фінансованих політтехнологічних кухонь. Не отримуючи інших аргументів, люди починали вірити в те, що їм постійно нав’язували наші противники за принципом «Крапля за краплею — і камінь трісне». Прикро, що і в оточенні Президента знайшлося немало охочих до іудиних срібняків. «Наша Україна» також не демонструвала монолітності, позаяк часто змінювалися її керівники, а Президент Віктор Ющенко зобов’язаний був приділяти увагу всій державі, а не партії. Отже, «нашоукраїнці» переважно оборонялися і робили це, треба визнати, почасти дуже мляво. Подібних помилок ми більше не повторимо.

«Ці люди нізащо не стануть «тушками»

— Скільки представників вашого патріотичного об’єднання балотується до Верховної Ради в одномандатних округах Івано–Франківщини? Ви як керівник обласного штабу можете поручитися за їхню політичну поведінку в разі проходження до парламенту?

— Скажу зі стовідсотковою впевненістю, що ці люди нізащо не стануть «тушками» і ніколи не зрадять національних інтересів. Ручаюся за всіх трьох представників. По Снятинському округу йде відомий письменник, дослідник національно–визвольної боротьби українців у ХХ столітті, лауреат Шевченківської премії Михайло Андрусяк (до речі, безпартійний). По Калуському округу від нас балотується знаний хірург–уролог Питлик Василь Михайлович, котрий уже 30 років сумлінно лікує земляків. У 2003–му він був визнаний «Людиною року в Україні». Про характер цього чоловіка можна зробити висновок за таким фактом. Того ж року, поспішаючи оперувати пацієнта з важкими травмами, Василь Михайлович потрапив у каналізаційний колодязь і зламав ногу. Та й після цього він дві години оперував потерпілого, врятувавши його від смерті, а потім сам потрапив до реанімації, позаяк знепритомнів у операційній від втрати крові й перенапруження.

По Долинському округу підтримуємо Петра Шкутяка, який майже п’ять років працював там першим заступником і головою райдержадміністрації. Він із власної ініціативи подав заяву про звільнення з посади керівника виконавчої влади району, коли курс нинішніх можновладців вступив у протиріччя з його політичними переконаннями.

— Якою мірою майбутнє вашої партії і всього патріотичного об’єднання залежатиме від результатів нинішніх виборів?

— Упевнений, що випробування виборами пройдемо з честю. Та розбудовувати правоцентристську партію сучасного зразка будемо незалежно від підсумків парламентських перегонів. Правоцентристська ідеологія не тільки має право на існування в Україні, вона — конче потрібна нашій державі, нашому народові. Саме вона в різні часи цивілізовано виводила ті чи інші суспільства з найтяжчих криз. Громадські організації, котрі ввійшли в наше об’єднання, зокрема такі авторитетні, як «Просвіта», «Союз українок», Спілка офіцерів України, «Меморіал», ідеологічно близькі між собою та зцементовані спільними національними інтересами, тому ми обов’язково станемо однією з провідних політичних сил в Україні.