Якщо мода взагалі мінлива й непередбачувана, то мода на Схід вирізняється постійною актуальністю. Оскільки завдяки глибочезній, як у часовому, так і в смисловому значенні, філософії цієї частину світу закладена потужно-гіпнотизуюча енергетика, що проймає, збуджує й провокує. І якщо хтось чує про таке вперше — є гарна нагода пересвідчитися у цій мудрості, перевіреній роками та поколіннями, особисто. В київському салоні «Антикваріат» триває виставка «Світ у гірчичному зерні», на якій експонуються 100 витончених статуеток (окімоно) та брелоків (нецке). Ця оаза Японії в центрі Києва стала можливою завдяки колекціонеру, президенту Асоціації національно-культурних об'єднань України Олександру Фельдману. У «Світі у гірчичному зерні» він презентував лише половину свого зібрання: всього в колекції Фельдмана, яку порівнюють з деякими приватними колекціями Італії, Франції а також Ермітажу, більше 200 нецке та окімоно.
Як стверджує колекціонер, справжніх нецке у світі дуже й дуже мало. Кожну річ майстри виготовляють у єдиному екземплярі, а те, що пропонують на ринках Японії, — це банальнi серiйнi підробки, на якi так вдячно «ведуться» довірливі туристи. Всі фігурки продають з відповідною документацією, і мандри світом тієї чи іншої мініатюри можна прослідкувати.
«Моє захоплення нецке почалося, як не дивно, з колекціонування холодної зброї, — розповідає Олександр Фельдман. — Практично на всіх мечах та кинджалах Сходу є елементи зі слонової кістки. Поступово я закохався у мистецтво різьби по слоновій кістці. Те, як працюють японські майстри, просто вражає. Крім того, всі ці речі випромінюють добро і щастя — ви не знайдете серед портретів жодного злого обличчя — воно може хiба що символізувати потворність...»
Симпатії пана Фельдмана, що плавно переросли у пристрасть, можна зрозуміти. Така досконалість, гармонія, образність для сучасного мистецтва — річ просто нереальна, а тому ставитися до неї, як до чогось буденного, просто неможливо. Ніщо у цьому світі не минає безслідно, миті історії ніби закарбувалися у зморшках цих симпатичних мудреців. Символічний та знаковий заряд нецке та окімоно провокує до роздумів про вічне і тимчасове.
«По-особливому дорога для мене окімоно «Людина, котра врятувала жабеня», — каже власник колекції. — У цій фігурці закладено приголомшливий смисл та мудрість. Жаби в японських міфах відкривають людям скарби, але не всім, а лише тим, хто спочатку врятує їх від неминучої загибелі. Усі, хто мріє про багатство, повинні знати: доля буде прихильна до них тільки тоді, якщо вони безкорисливо допомагають іншим».
«Світ у гірчичному зерні» — це цілий Всесвіт. Майже справжній, тільки, напевне, трішки кращий, ніж той, частиною якого є всі ми.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
