П’ятнадцять рокiв — нiжний вiк чи солiдний термiн?

У середу український тиждень моди розпочав осінню сесію модних показів сезону весна–літо–2013 із ювілейних імпрез. Слід лише сказати, що ювілей розтягли на два сезони — навесні святкували 30–й тиждень моди, а зараз — 15–річчя UFW узагалі. Між щільно «посадженими» партнерськими стендами — квіткові композиції, демонстрація нових beаuty–продуктів, гаджетів, простори fashion–медіа, алкогольний лаунж — на перший погляд важко виокремити ювілейний спецпроект «Арт–платформа українських дизайнерів». Можливо, тому що 14 дизайнерських інсталяцій на тему власної творчості, кожна з яких супроводжується коротким текстом експерта премії Best Fashion Awards, розділили на дві зони, а друга частина ще й супроводжується роботами з двох графічних конкурсів — ілюстраторів моди та ескізів. На платформі у Ксенії Кіреєвої — гігантські 3–D окуляри на великій дерев’яній підставці, в яких «показують» моделі дизайнера; у Саші Каневського — космополітичний інтер’єр — тумба, плазмовий телевізор, крісло, торшер із підставкою для келиха, і по телевізору — fashion–story з одягом Каневського, хіпстери всіх країн єднайтеся; картина — «Мона Ліза» з обличчям дизайнера Сержа Смоліна; сукня в діл попелястого кольору від Крістіни Бобкової підвішена на гачок у великій металевій клітці і підсвічена, а відкриті двері клітки символізують вихід за рамки канонів і стереотипів; сервірований на скатертині зі зшитих білих сорочок стіл і фаянсова голова мікеланджелівського Давида символізували старт–кутюр, засновником якого в Україні вважає себе Андре Тан; а сукня–майка на вигадливій металевій вішалці, «прибита» до підлоги металевими болванками, нагадує про першу, вже легендарну, і ще інженерну колекцію Віктора Анісімова, яка відкривала перший український тиждень моди у 1997 році.

За традицією, 31–й UFW відкривала колекція Лілії Пустовіт, хедлайнера і незаперечного авторитета в українській моді. Усі, хто любить Лілю Пустовіт у концентрованому вигляді — чистий крій, лаконічність, делікатність, сукні, — отримали сповна, у новому сезоні їх впізнають за новими принтами: цього разу дизайнерка створила впізнаваний принт із основних елементів української вишивки Західного Поділля та Вінниччини, яскраві квіти, ромби, зірки, щедрий орнамент. Принцип хустки–каре, що лягла в основу крою суконь, а також хрест та косий хрест, продовжують минулорічну лінію роботи з принтами. Несподіваний неоново–рожевий (Лілія зроду уникала таких кольорів) концептуально символізує неонове майбутнє, що вабить нас далі від традиційних цінностей і коренів. Пустовіт віддала належне модним нині брючним костюмам, закритим об’ємним блузам, рукавам–крилам, прозорість як тренд представила у вигляді шифонових блуз і суконь. Квітчасті фрагменти грамотно «гасяться» сніжно білим кольором, відтак це виглядає елегантно, а не декоративно, а колорблокінг з сіро–синього з яскраво рожевим — непоганий варіант для сміливої дівчини із хорошим смаком. В одному флаконі Лілія продемонструвала і результати співпраці з маркою Braska — взуття, сумки, аксесуари–обереги з капсульної колекції POUSTOVIT for Braska доповнили образ дівчини з колекції Urban Mosaic.

Колекція «Пудра» принесла нам нову Вікторію Гресь — розслаблено–чуттєву, без театральних ефектів, несподівано пастельну, без контрастів і драматичного ретро. Модний у цьому сезоні образ сплячої красуні навіювали поєднання суконь–комбінацій, жакетів із жатого трикотажу, що нагадував м’який білизняний, і ніжні мереживні спідниці пастельних тонів. Відтінки беж, пісочний, м’ятний, випрано–блакитний, білий і в особливо урочистих випадках золотистий підкреслювали тендітність і ніжність «пудрової» героїні. Прозорі закриті шифонові блузи, поєднання атласу, шифону і мережива, сукні з шифоновим верхом і прикриті шифоновою поволокою мереживні спідниці. Міді і максі. Сорочечні коміри і довгі сукні на ґудзиках, спина з запАхом. Образ доповнювали лакові туфлі на невисокому каблуку та на пласкому ходу тілесного кольору й триколірні сумки–пакети пастельних поєднань.

Тричі найкращий український дизайнер чоловічого одягу Віктор Анісімов «в колаборації» з улюбленим режисером Тімом Бартоном продемонстрував нуар–шоу на тему дитин­ства і дорослості. Якщо коротко, Анісімов показав на 11—12–річних підлітках зменшені моделі дорослого одягу — парки, шкіряні куртки, піжонські чорно–білі костюми, дафлкоти, треніки із застроченими «стрілками», вигадливі плащі й пальта. Шапочки, циліндри, капелюхи, іграшки як аксесуари і бутоньєрки, чорні повітряні кульки, войлочні черевики на пласкому ходу, стайлінг в естетиці «веселих жахалок» — і публіка сприйняла, що Віктор Анісімов створив дитячу колекцію. Тим паче якісь «дитячі прийоми» типу латок на колінах, ефекту штопки і вивернутих назовні замків–блискавок, хаотично пришитих накладних кишень збивали з толку публіку. «Ми дістали з кожного дорослого дитину, яка в ній живе. Я думаю, що діти від початку — зі знаком мінус, вони егоїстичні, злі, думають «я — центр всесвіту», і якщо дорослим вдається навчити їх бути добрими, вони такими стають, якщо ні — назавжди залишаються дрібними і злобними». Віктор Анісімов каже, що колекція абсолютно універсальна — дитячі пропорції легко переносяться і на підлітків, і на дорослих, а маркетинговий хід, який одразу запідозрили журналісти, — мовляв, одяг одразу розкуплять батьки, чиї діти ходили в показі, — «теж має право на життя», хитро посміхаючись, сказав Анісімов.

Тетяна Земськова і Олена Ворожбит продемонстрували любов до 70–х, Надя Дзяк надихалася 60–ми — крила метелика на блузах і рукави–труби із тканини,що пружинить, поєднання прозорого шифону і легкої рельєфної тканини в тон в елегантних сукнях в діл. Поза подіумом презентували свої проекти Олена Буреніна, яку страшенно полюбили на виставці White у Мілані, — «одяг про час» у чорно–білій гамі, і Анастасія Іванова, яка створила колекцію за мотивами проекту художника Олега Тістола «ЮБеКа».

Український тиждень моди триває до неділі, і «УМ» слідкує за всіма талановитими проявами дизайнерської думки.