Кого оберемо?

Хочу подiлитися з вами своїми мiркуваннями з приводу можливої полiтичної ситуацiї в Українi пiсля ви­борiв у Верховну Раду. Чому пишу до вас? А хiба ж в Українi так багато всеукраїнських тиражних газет патрiотичного спрямування?

Сьогоднi, напередоднi виборiв, полiтики та полiтологи зi сторiнок газет i телеекранiв оцiнюють тiльки шанси на успiх рiзних полiтичних сил. І от, якщо послухати представникiв об’єднаної опозицiї (а особливо «Свободи»), то, схоже, вони не сумнiваються у своїй перемозi. Можливiсть поразки, навiть теоретично, вони, схоже, навiть не беруть до уваги... А дарма!.. Адже таке цiлком може статися. І рiч навiть не в рейтингах, за якими дехто з полiтологiв прогнозує перемогу влади — i навiть не в «адмiнресурсi» та iнших засобах тиску на виборцiв. Не забуватимемо, що цього року половину депутатiв обиратимуть по округах. А досвiд 1998–го та 2002 рокiв переконливо свiдчить, що мажоритарники–«самовисуванцi» та члени рiзних дрiбних партiй (а таких по округах набереться чималенько, про що знову–таки свiдчить той же попереднiй досвiд) у Радi, як правило, пiдтримують «партiю влади». Однак, судячи з виступiв представникiв опозицiї, вони таку можливiсть серйозно не розглядають i до неї не готуються. Хiба що iнодi, вiдповiдаючи на пряме запитання, говорять щось неконкретне, розпливчасте про якiсь там «акцiї протесту» тощо. А «Свобода» закликає виборцiв заздалегiдь збиратися бiля виборчих дiльниць, тобто влаштовувати щось подiбне до мiнi–майданiв...

Що ж насправдi можна запропонувати у разi перемоги влади?.. Новий Майдан, подiбний до київського 2004 року, сьогоднi навряд чи можливий, не той сьогоднi виборець. До того ж справжнє спiввiдношення сил у ВР визначиться не одразу, а лише тодi, коли визначаться зi своїми симпатiями мажоритарники, тобто, може, й пiсля Нового року. Тодi вже скликати Майдан буде явно запiзно. З тiєї ж причини мало що дадуть апеляцiї до Заходу з проханням визнати вибори недiйсними — якщо не буде надто вже явного адмiнресурсу та фальсифiкацiй. (Та й нинiшня влада неодноразово демонструвала, що вона не дуже зважає на думку Заходу...).

Якщо ж опозицiя змириться з поразкою й лишатиметься тiльки опозицiєю (i так наступнi п’ять рокiв!), тодi подальша доля її буде сумною... Влада й надалi її зневажатиме, не рахуючись нi з чим, порушуючи, коли заманеться, всi правила та регламенти, прийматиме будь–якi закони та постанови. Тож опозицiя остаточно розгубить своїх прихильникiв, якi переконаються, що будь–який опiр iснуючiй владi неможливий... Отже, в разi поразки на виборах i формування провладної бiльшостi в опозицiї лишається один–єдиний ефективний метод боротьби — боротьба за розпуск парламенту й новi вибори. Шляхи до того вiдомi — або блокувати роботу ВР упродовж 30 днiв, або 150 депутатiв вiдмовляються вiд своїх мандатiв. Хотiлося б знати, чи готова опозицiя заздалегiдь, уже сьогоднi, до таких рiшучих крокiв у разi необхiдностi? Адже iншого шляху в опозицiйних сил у разi поразки немає. Однак, якщо опозицiя на виборах переможе, вона теж матиме низку проблем. Опозицiйна нинiшнiй владi бiльшiсть зможе обрати «свого» спiкера; зможе навiть вiдправити у вiдставку уряд Азарова — ну а що ж далi? Як можна буде обрати нового Прем’єра всупереч волi Президента, адже саме вiн подає кандидатуру Прем’єра у ВР? За словами А. Яценюка, «Батькiвщина» пiдготувала понад 80 (!) прогресивних законопроектiв, якi мають змiнити Україну на краще. Але ж на кожен iз тих нових законiв Президент зможе накласти вето! А щоб подолати його, не вистачить голосiв. Багато розмов щодо закону про iмпiчмент Президента, який нiбито вирiшить усi проблеми. Але ж для iмпiчменту буде потрiбно щонайменше двi третини (!) голосiв, яких нинiшня опозицiя у новiй Радi в жодному разi не матиме... Тож хотiлося б знати, як лiдери опозицiйних сил мають намiр дiяти за таких обставин...

С. ПОЛІЩУК
Київ