Дві паралелі однієї війни. Хто першим розгадає прізвища ляльководів?
Тиждень за тижнем, місяць за місяцем, рік за роком ми не отримуємо навіть натяків на мир, а лише — докази того, чому війна ще триватиме. >>
Імпрези галицьких «патріотів»
05.10.2012
В останній день вересня в місті Сколе — райцентрі гірського району на Львівщині — громада і місцева влада урочисто відкривали пам’ятник провідникові ОУН Степану Бандері. Вшанувати організатора національно–визвольних змагань українців у 40–50–х роках минулого століття зі Львова приїхав народний депутат України шести скликань, соратник В’ячеслава Чорновола Ярослав Кендзьор. Але отримати слово з нагоди цієї події коштувало йому чималих емоцій і зусиль.
«Уранці минулої неділі я примчався до Сколе, аби вшанувати пам’ять Степана Бандери, тим паче що автором пам’ятника є мій добрий приятель Іван Самотоз, — розповів «УМ» Ярослав Кендзьор. — Тон урочистостям задав міський голова Сколе Володимир Москаль. Віддавши належне постаті Бандери, мер не забув прославити кандидата у депутати по цьому округу Андрія Лопушанського, на кошти якого і споруджений пам’ятник. До цього моменту все виглядало поважно і пристойно, але коли всі подальші виступи промовців звелися до висловлювання вдячності спонсору, стало сумно. Тут явно в організаторів забракло такту і почуття міри. Урочистості, присвячені провіднику ОУН, плавно трансформувалися у банальний мітинг на підтримку кандидата у депутати. Це було приниження світлої пам’яті Степана Бандери — така думка багатьох людей».
При цьому варто зазначити, що від опозиції по округу №125 іде «свободівець» Андрій Тягнибок, брат голови партії. А Лопушанський — екс–перший заступник голови правління НАК «Нафтогаз України», член КУНу.
Щось аналогічне відбулося на відзначенні 68–річниці УГВР — Української головної визвольної ради — у селі Сприня на Самбірщині 15 липня, згадує Кендзьор. Після доброго початку сцена і мікрофон віддавалися «кандидатам–патріотам», які, сіючи у своїх виборчих округах мільйонами гривень сумнівного або відверто кримінального походження, «розтопилися» у благодійній щедрості. «Один із тих, хто освячував себе на святому місці у Сприні, був Ярослав Дубневич — «герой» журналістських розслідувань і потенційний нардеп від Самбірщини, Городоччини і Мостищщини, — каже нардеп Кендзьор. — А супроводжують його у виборчій кампанії священики та керівництво Братства ОУН–УПА. І в кошмарному сні такого не побачиш».
«А ще один «достойник» — відомий усій Україні вірний соратник Віктора Медведчука, колишній керівник Західної регіональної та Одеської митниці, колишній заступник голови Держмиткому Тарас Козак, який виборює перепустку до парламенту на Яворівщині–Жовківщині, пішов ще далі. Йому Степан Бандера чи УГВР — не авторитет. Він серед інших благодійств спонсорував молитовник, де на титульній сторінці — Ісус Христос і Матір Божа, а на останній — крупним планом лик самого пана Тараса Козака. Правда без німба і чомусь зовсім не випромінює святості», — каже Ярослав Кендзьор.
«Це люди, які дискредитують найсвятіші ідеї, спекулянти, які паразитують на іменах наших героїв, — іншого висновку зробити не можна», — підсумовує «заукраїнець».
