(нардепу В. Колеснiченку i К° присвячується)
Спираючись на мiжнародне право,
створили Борсуки свою мiнi–державу.
— Хiба ми гiршi, — кажуть, — нiж Кроти
та iншi нашi лiсовi сусiди?
Пiдемо суверенно до мети,
долаючи всi злигоднi i бiди!
Збудуємо свiй лiсовий Едем —
дивись, i до Європи добредем.
Та от бiда! У тих борсучих кресах
ще з давнiх пiр водилися Вовки,
вони, як пише промосковська преса,
аборигенам навiть родаки.
Прийшли й вони на установчi збори,
i так сказав їх визнаний вожак:
— Що ми могутнi й мудрi — знає всяк!
Нас жоден звiр в цiм лiсi не поборе!
Тож радимо вам, любi земляки,
завжди триматись вовчої руки!
Ми навчимо вас в найкоротшi строки
обходити i пастку, i закон,
здирати з кожного ясир або оброки,
долати Лету, Стiкс i Рубiкон!
Ми навчимо вас i по–вовчи вити —
протяжно, сумно, страшно й соковито!
Послухала громада тої ради
i допустила хижакiв до влади.
А що поробиш? Хоч Вовки й настири,
матюшники, нахаби й бунтарi,
та з ними в лiсi краще жити в мирi,
сховавшись десь в дуплi чи у норi.
А Борсуки, до того ж, — демократи
ще з тих часiв, як заснувалась Сiч!
Пустили тих Вовкiв у двiр, до хати,
а в зимню пору ще й на теплу пiч.
Можливо, спiльнi радощi i горе
приборкають крутенький вовчий норов?
Спливло з тих пiр i часу небагато,
i вже не чути й писку Борсукiв,
обсiли їх Вовки з усiх бокiв,
забрали землю, волю, рiдну хату.
Клан сiроманцiв множився i рiс,
на Борсукiв накочувався валом,
хтось втiк вiд того лиха в iнший лiс,
когось Вовки банально розiрвали.
Щоправда, є тих Борсукiв ще трохи,
але вони здебiльшого мовчать,
в загривках у Вовкiв шукають блохи
i виколисують Вовчат.
А молодi i спритнi Борсучата,
що зрадили свiй роботящий рiд,
навчаються по–вовчи верещати
i бiгти за Вовками слiд у слiд.
І гомонять сусiди злiва й справа:
— А чи була в тих Борсукiв держава?
Мораль моя проста та заважка, як камiнь:
не йдiть в майбутнє з хижими вовками.
Микола МАЦІПУРА
Берислав,
Херсонська область