Комуністи утримували владу в СРСР більше сiмдесяти років, спираючись на два прості принципи: насильство і брехня. Народ відобразив мудрість комуністичної епохи у відповідних афоризмах: «Ти — начальник, я — дурень», «Говори одне, а роби інше». Не дивно, що і сьогодні ці два принципи лежать в основі політичної діяльності комуністів.
Нині вони не при владі, отож диктаторський характер їхньої ідеології відображається м’якше для народу. Його можна побачити, наприклад, у голосуванні на сесiях Верховної Ради: з будь–якого питання фракція комуністів одноголосна. Якби ці люди були колективним розумом, то, маючи різний життєвий досвід, вони обов’язково б мали розбіжності в поглядах. Одноголосність означає, що фракція КПУ є передавальним механізмом, який накази зверху втілює у життя. А хто віддає їм накази? І тут немає ніякого секрету. Комуністи виступають за повернення до «братських» обіймiв Москви, за надання російській мові статусу державної і т.д. — ними керують iз Москви.
Свої передвиборчі гасла комуністи закінчують закликом: «Повернемо країну народу!». Від такої брехні волосся мало б стати дибки! Невже народу належала країна, в якій мільйони українців були розстріляні, заморені штучним голодом, винищені в штрафних батальйонах на війні? Переважна більшість населення була ворогами, і, щоб утримати владу, комуністи знищували народ. Той, хто проголосує за комуністів, не тільки підтримає їхнi звірства, а й розтопче мораль. Схоже, що основне завдання КПУ на нинішній час — змусити людей знехтувати моральними нормами.
Наша дійсність теж підштовхує людей до виправдання комуністів. У СРСР не було такого катастрофічного розриву між бідними і забезпеченими, такого катастрофічного рівня корупції, такого рівня безправ’я народу. От нас попереджають, що в аптеках ми купуємо підроблені ліки, що в міліції катують людей і в минулому році забили до смерті 25 чоловік, що в Росію вивозять пісок iз Криму, знищуючи нашу перлину, що на окремих територіях нашої держави піднімають прапори сусідніх держав і т.д. А ми нічого не можемо вдіяти. Вочевидь, народ провокують до вибуху, що може стати кінцем не тільки для України, а й для всього світу. В цих умовах хтось може ухопитися і за комуністів.
Але надії на КПУ обернуться гіркими сльозами. Нинішня ситуація була передбачена комуністами ще у вiсiмдесяті роки, коли вождь поміняв ідеологію партії: амністували «опіум для народу» і передали йому функції «хранителя моралі», капіталізм перейменували на «ринкову економіку» і зробили його ідеалом для суспільства тощо. Але комуністи, як завжди, брехали, і мета у них була аж нiяк не розвиток суспільства. Вони привели суспільство до сьогоднішнього стану.
Нинішня влада і КПУ — спільники, що і засвідчено у Верховній Раді, де вони утворили коаліцію. Тож шукаймо вихід, тільки не в КПУ чи ПР!
Володимир МЕЛЬНИК