Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Його критикують, але читають. Так можна визначити ставлення народу до бестселера Серія Мінаєва «ДухLess. Повість про несправжню людину». «Переливання із пустого в порожнє» — ось найпопулярніша реакція більшості книгоманів на «ДухLess». Власне, з комерційної точки зору, ситуація виглядає дуже навіть привабливо. Головне — резонанс, як казав один співаючий ректор, а яким він буде, позитивним чи навпаки, це вже справа десята. Люди ж, що думають про день завтрашній, мають талант теперішній резонанс перекарбувати на майбутню зацікавленість. Мовляв, книгу почитали, оцінили, закинули у довгу шухляду чи передали друзям, а як народ відгукнеться на переродження цієї історії в якомусь іншому жанрі? Наприклад, у кіно? Подумав режисер Роман Пригунов і взявся за екранізацію книги Мінаєва. До речі, не так давно на схожі ж запитання спробував відповісти режисер Віктор Гінзбург, причому використавши для цього схожий матеріал, але реакція критиків на його «Generation П» за Пєлєвіним була доволі стриманою.
Головний герой фільму «ДухLess» — 29–річний топ–менеджер Максим. Такий собі герой нашого часу, який, як відомо, бодай чимось відрізняється від попередніх поколінь. Успішний красунчик не без мізків, працює у міжнародній фірмі, гарно заробляє, а свій вільний час присвячує гламурним клубам у компанії довгоногих дівуль, віскі та «коксу». Але одного разу доля звела його з принциповою активісткою арт–групи «Фарби» Юлією... Що, власне, і стало точкою відліку нового життя Максима... «Безумовно, значно легше замотати внутрішню порожнечу дрес–кодом і сидіти мумією в якомусь кафе «Піраміда» чи барі «Рамзес», розглядаючи фотографії тусовщиків, ніж жити життям людини, з її проблемами, перемогами й поразками. Будь–яка людина має мету в житті. У мумій мети немає. Як немає... і самого життя. Є тільки існування в атмосфері порожнечі...» Аби зрозуміти цю істину, Максиму доведеться пройти випробування зрадою, підступністю, бідністю, внутрішньою кризою...
«ДухLess» — третій фільм Романа Пригунова, до цього він зняв «Самотність крові» та «Індиго». У картині знімалися Данило Козловський, Марія Андреєва, Артур Смольянінов, Михайло Єфремов, Артем Михалков...
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>