«Тарілка» на зміну «совку»

Учора, 1 жовтня, в Грузії відбулися парламентські вибори. Ще не оголошено офіційні результати волевиявлення, відтак невідомі прізвища півтори сотні майбутніх народних обранців. Але одне відомо напевне: новий склад парламенту Грузії збереться на своє перше засідання не в старій будівлі у Тбілісі, що на проспекті Руставелі, а в новій, зведеній у другому за значенням місті Грузії — Кутаїсі. Наприкінці літа журналісту «УМ» пощастило побувати в майже пустій будівлі старого парламенту (ще до демонтажу його залів та комітетських офісів), під час візиту до Грузії у складі делегації Української все­світньої координаційної ради. Згодом гості з України оглянули і скляну напівкулю будівлі нового парламенту в Кутаїсі, яку грузини за її форму вже прозвали летючою тарілкою. Нове йде на зміну старому. Утім за холодними стінами «совкового» парламенту, побудованого ще за часів Сталіна, у цей час збирання речей відбувалися маленькі людські трагедії. Адже не всі клерки з чисельного парламентського апарату зможуть працювати за прозорим склом часів Саакашвілі: від обжитого Тбілісі до нового місця роботи — 220 кілометрів.

«Ви — останні гості»

Коридори парламенту зустрічають пусткою, на всьому шляху до місця призначеної на п’ятому поверсі зустрічі, ми не зустріли жодного клерка. «Цей парламент багато чого бачив», — каже голова УВКР Михайло Ратушний, який свого часу як депутат Верховної Ради України вже бував тут. І дійсно, на окремих стінах, навіть у внутрішньому парламентському подвір’ї, можна побачити численні сліди від куль, які є німими свідками запеклих боїв у грудні 1991 — січні 1992 рр. Тоді бійці Національної гвардії скинули режим президента Звіада Гамсахурдії. Два тижні на проспекті Руставелі йшла справжня війна із застосуванням артилерії і танків.

Про вади і труднощі ранньої демократії розстріляні стіни нагадували грузинам двадцять років. Утім тепер навряд чи ці «пам’ятки» 90–х збережуться. Грузинські ЗМІ навели безліч версій про те, кому належатиме будівля старого парламенту (зведена ще у 1953 році) після «виселення» апарату та депутатів. Сходяться в одному: на проспекті Руставелі, де в останні роки регулярно відбувалися мітинги опозиції, розташовуватиметься офіс якоїсь потужної комерційної структури — чи то банку, чи то арабської компанії. Влада ймовірний продаж будівлі парламенту мляво заперечує.

Від необхідності переїжджати до Кутаїсі не у захваті директор Департаменту міжнародного співробітництва апарату парламенту Карло Цкітішвілі. Насамперед через те, що йому поки що не вдалося переконати дружину, яка не бажає міняти Тбілісі на Кутаїсі.

«В мене ще є час її вмовити, — каже нам пан Карло. — Поки що це дається важко, бо невідомо, чи даватимуть хоч якесь житло. У дружини ж тут друзі, робота...»

Помічник пана Цкітішвілі, демонструючи у холі макет скляного парламенту в Кутаїсі, додає: «Ви, мабуть, останні гості цього парламенту. Невдовзі почнемо вивозити речі, меблі...»

І дійсно, у вересні, коли ми вже перебували в Україні, тут розпочали демонтаж: робітники повністю розібрали зали Іллі Чавчавадзе та Першої республіки. Слідом за інвентарем вивезли і будівельне сміття. Будівля стала порожньою. Куди повернуться на роботу після серпневої відпустки близько восьмисот співробітників апарату, невідомо.

Не кожен стане «татом на вихідні»

Наш водій Алеко по дорозі до Кутаїсі нахвалює успіхи грузинської влади за останні роки. На питання щодо доцільності перенесення парламенту, замислюється.

«Звісно, це розвантажить транспортні потоки у Тбілісі, допоможе зберегти історичний центр столиці, — згодом каже Алеко. — З іншого боку, все це болісні реалії сьогодення, бо багато людей втратить роботу. Не кожен зможе ризикнути працювати на два міста, стати «татом на вихідні». Бо так можна і сім’ю втратити. Вісім годин дороги, як–не–як. Я теж колишній держслужбовець, працював в уряді і маю багато друзів у парламенті, апаратників, що мають 15—20 років стажу, які готували законопроекти тощо. Де вони тепер знайдуть роботу? В Кутаїсі вже набирають нових людей, без досвіду».

Президент Грузії Міхаїл Саакашвілі доцільність надання місту Кутаїсі статусу законодавчої столиці вбачає у рівних можливостях різних регіонів. Ще під час символічного відкриття нового парламенту півроку тому (на День незалежності, 26 травня) він зазначив, що еліті не варто ділити країну на престижну і не престижну. Мовляв, не Тбілісі єдиним...

«Парламент Грузії не перша державна установа, яка залишила столицю, — заявив президент Саакашвілі. — Наша мета зробити центром не одне місто, не один регіон, а всю країну!».

Такої впевненості не поділяють лише у лавах грузинської опозиції. Мовляв, тепер Саакашвілі не засмучуватимуть регулярні мітинги протесту, що відбувалися у Тбілісі на проспекті Руставелі. Нібито саме це і є головною причиною перенесення виру парламентського життя за сотні кілометрів від столиці.

Парламентська столиця

Як би там не було, з грузинською опозицією варто погодитися хоча б у тому, що святкування 21–річниці незалежності Грузії саме у Кутаїсі, та ще й із військовим парадом, було поспішним рішенням влади. Що й казати, якщо територія навколо «шапки» парламенту лишалася необлаш­тованою навіть місяць тому.

Разом із представниками мерії Кутаїсі ми оглядаємо цю місцину, на якій три роки тому знесли Меморіал загиблим у Великій Вітчизняній війні. Повністю завершеною можна вважати хіба що скляну будівлю уряду поруч (частина міністерств також працюватиме тут). Натомість навколо парламентської «тарілки» ще височіють будівельні крани. Не всюди покладено тротуарну плитку, велетенською ямою виглядає майбутній парковий став із фонтанами.

«Будівництво нового парламенту в нашому місті має для нас величезне значення. Усі роботи завершимо у жовтні, — запевняє «УМ» віце–мер Кутаїсі Ніколоз Качкачішвілі. — В самій будівлі вже всі зали та офіси завершено, роботи ведуться лише на навколишній території. Доки оголосять результати виборів, вручать мандати обраним депутатам, Кутаїсі буде повністю готовий до першого засідання парламенту».

Пан Качкачішвілі не може сказати, як вирішуватиметься житлове питання для апаратників, що вирішать переїхати з Тбілісі. «Розумієте, тут без співпраці з дер­жавними стуктурами ніяк, — каже він. — Чи їм надаватиметься службове житло чи приватне, наразі ще не відомо».

Водночас у мерії задоволені рішенням керівництва держави щодо парламентського переїзду. Бо Кутаїсі розташований у географічному центрі Грузії. «Народним депутатам із різних регіонів квартири не даватимуть, — говорить віце–мер. — Їх обирали в усіх куточках Грузії, тому в напрямку центру їм навіть зручніше буде добиратися сюди на час сесій. А взагалі, минула майже тисяча років відтоді, як Кутаїсі перестав бути столицею Грузії. Тепер хай і частково, але все ж статус державного центру повертається».

Прості мешканці міста також задоволені тим, що із одного з туристичних центрів, Кутаїсі перетворюється ще й на другий політичний центр держави. «Вах, шановний, з часом будуть тобі магніти із зображенням парламентської «тарілки», — каже автору один із продавців сувенірів. — А поки що купи магніт із храмом Баграта. Там нашого царя Давида Будівельника коронували, там його поховано. Щоправда, не розумію, нащо він столицю до Тбілісі переніс?».

До речі, об’єкт Всесвітньої спадщини — тисячолітній храм Баграта — також став «жертвою» будівельно–реставраційної активності президента Саакашвілі, який пообіцяв відтворити його «в первинному вигляді для людей, а не для мистецтвознавців». Оскільки вимоги ЮНЕСКО припинити будівництво лишилися непочутими, храм внесено до списку об’єктів, що знаходяться під загрозою знищення. Над храмом нині також бовваніють будівельні крани, відвідати його поки що неможливо. Влада обіцяє завершити відбудову пам’ятки вже у листопаді.