Не згаси вогонь холодом долонь

      Незвично людні як на буднiй день, оточені міліцейським кордоном вулиці, майданчики з різноманітними розвагами й конкурсами, зграйки дівчат і хлопців у футболках з логотипами «Кока-Коли» й «Самсунга» — словом, святкова метушня у нібито звичайний, несвятковий понеділок. Навіть для людини непосвяченої було очевидно: цього дня у Києві відбувається щось надзвичайне. Утім особливої інтриги не було: якщо хтось і не бачив масованої реклами по телебаченню та не чув відповідних повідомлень по радіо, тисячі яскравих плакатів, які рясніли по всьому місту, пояснювали: 5 липня до нашої столиці прибуває олімпійський вогонь. Про те, як нелегко було власникам рекламних «лайт-боксів» та біг-бордів домовитися з організаторами цього урочистого дійства (останні вимагали, аби всі до одного рекламні щити на шляху олімпійського смолоскипа були безкоштовно віддані під розміщення відповідних повідомлень), відомо тільки кільком сотням обізнаних та тим фірмам, чию рекламу на час урочистостей перемістили з центру на периферію. Зрештою, навряд чи «пересічних» громадян засмутив той факт, що понеділкову столицю віддали найпопулярнішому в світі солодкому газованому напою й виробникам корейської техніки — вони радо брали прапорці й повітряні кульки з відповідними логотипами й весело прямували до найближчого «пункту» на шляху олімпійського вогню — попри всі реклами, подивитися на дійство, якого Київ не бачив уже майже чверть століття, хотілося всім.

      Судячи з усього, українці забезпечили гідну зустріч полум'ю, запаленому 25 березня від сонця в Афінах — столиці перших Олімпійських ігор сучасності, які відбулися у 1896 році. 1980-го вогонь уже гостював у Києві з нагоди проведення Олімпіади в Москві, і тоді Київ був останнім пунктом на шляху заповітного смолоскипа до олімпійської столиці. Удруге честь приймати вогонь випала стародавньому Києву як представнику вже незалежної України, однієї з 27 країн-учасниць естафети. Цього разу полум'я з країни Еллади вперше гостювало в Африці й Південній Америці, охопивши таким чином усі п'ять континентів, що їх символiзують п'ять олімпійських кілець.

      По вулицях міста каштанів олімпійський вогонь мав пройти дистанцію довжиною 38 кілометрів, від Харківського шосе до головної площі країни — майдану Незалежності. Допомагати йому в цьому — кожні 300—400 метрів — мали 120 факелоносців, яких відібрали київська міська держадміністрація і вже згадані вище компанії «Кока-кола» та «Самсунг» — спонсори естафети під гаслом «Передай вогонь — об'єднай світ». Сам факел заввишки 68 сантиметрів, його виготовлено за дизайном, звичайно ж, грека — Андреаса Вароцоса. Оригінальний смолоскип за формою нагадує лист маслинового дерева, важить усього 700 грамів і символізує зв'язок часів та гармонію.

      Право розпочати естафету вогню у Києві дісталося першому олімпійському чемпіону незалежної України — борцю В'ячеславу Олійнику. З 16-ї до 21-ї години полум'я побувало в руках багатьох відомих людей країни, серед яких: переможці найпрестижніших спортивних змагань світу, сучасні спортсмени, інші наші співвітчизники, чиє життя і дії є прикладом для інших. Лише декілька імен: Зінаїда Турчина, Людмила Турищева, Стелла Захарова, Валентина Цербе, Марина Ткаченко, Катерина Серебрянська, Олег Блохін, Ігор Коробчинський, Олександр Волков, Лідія Таран, Ігор Мірошниченко. Цікаво, що факели залишилися на пам'ять лише тим учасникам дійства, яких запропонували до участі в естафеті фірми-спонсори, а рештi, як відомо, пропонували викупити «сувенір» за 305 євро...

      Біля національного Палацу «Україна», на Європейській площі й на майдані Незалежності відбулися святкові концерти (розпочалися вони, щоправда, із запізненням). «Золотий голос» України Олександр Пономарьов заспівав українською пісню-гімн естафети, у якій рефреном повторювалося слово «вогонь». А на початку десятої шестиразовий чемпіон світу у стрибках із жердиною Сергій Бубка приніс вогонь у серце країни й символічно передав його меру Києва — Олександру Омельченку. Дали потримати смолоскип і Прем'єр-міністрові Віктору Януковичу — не як кандидатові у президенти, а як дійсному президентові Національного олімпійського комітету. І міський голова, і глава Кабміну, i представник МОК Валерiй Борзов виголосили урочисті промови. Усі вони пишалися нашою державою, якій випала честь прийняти вогонь, об'єднуючись з усім світом, і бажали нашим олімпійцям гідно представити Україну в Афінах. Особливо світився щастям (ще б пак, стільки реклами надурняк!) Віктор Янукович, який, вочевидь, для того й погодився обійняти посаду голови НОК, аби брати участь у таких помпезних заходах. Вочевидь, сподівається Віктор Федорович на дармовий піар і завдяки медалям, яких, за його словами, всі ми «очікуємо від наших олімпійців». От тільки хотілося б зауважити головному «національному олімпійцю», що медалі ці з неба не падають і, щоб отримати гідний результат, треба докласти чимало праці й постійно піклуватися про спорт, якщо вже пан Янукович звалив на себе такий тягар. А тим часом чимало фактів ставлять цю «опіку» під сумнів. Серед них, зокрема, й гучний скандал в українському боксі, який мав би бути нарешті розв'язаний сьогодні на конференції у Держкомспорті.