«...У лютому 2002 року Руслан Хамаров близько десятої години вечора у барі «Комфорт» познайомився з Ольгою Живицею. Запросив її до себе у гості. Випили пляшку коньяку, після чого вступили в інтимні стосунки. Опівночі між партнерами виникла сварка (підсудний стверджував, ніби Ольга вимагала надмірної плати і погрожувала зв'язками «баті, високого посадовця»). Хамаров почав її бити, а потім узяв ніж і наніс кілька ударів у шию. Труп виніс на подвір'я і кинув у колодязь, а пальто своєї жертви відніс на сміттєзбірник у центрі Бердянська...
Це один з епізодів, встановлених колегією Запорізького обласного апеляційного суду, яка від 9 лютого 2004 року розглядала кримінальну справу за звинуваченням 31-річного мешканця Бердянська у вбивстві молодих жінок і дівчат. Загалом його жертвами стали одинадцять осіб.
Під час судового засідання, як і в ході слідства, Хамаров змінював свої свідчення, називав себе «великим уйгуром» (є таке корінне населення у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю), претендував виродок на «статус» «санітара», котрий очищав курортний Бердянськ від жриць найдревнішої професії. Мама 19-річної Наталі Гриб, Людмила Володимирівна, приміром, має доста підстав обурюватися тією обставиною, що більшість ЗМІ України і Росії за чисту монету сприйняли твердження «чистильника» щодо аморальності всіх його жертв.
Рівно годину головуючий Вадим Мульченко зачитував вирок колегії. Вимозі «Встати, суд іде!» Хамаров не підкорився і вимагав, аби журналісти «прибрали свої гармати». Надалі заховався з опущеною головою у клітці, аби не втрапити у чийсь об'єктив. Мовчання вбивці і сльози присутніх на процесі родичів убитих — такою була реакція на вирок: міра покарання — довічне ув'язнення.
Чи апелюватиме засуджений до Верховного Суду і Президента? Чому і досі мусується версія щодо потреби у додатковій психіатричний експертизі? Де відбуватиме покарання Хамаров — у в'язниці чи знов у спецлікувальному закладі? Відповіді на низку інтригуючих запитань кореспондент «України молодої» мав змогу одержати на зустрічі з головою колегії суддів Вадимом Мульченком і одним з адвокатів убивці — Ігорем Хижняковим. Зокрема, з'ясувалося, що не силові структури міста Бердянська і регіону вийшли на вбивцю; до міськвідділу міліції Руслана Хамарова у статусі підозрюваного доставили своїм легковиком брати Капустіни!
Подробиці — в одному з наступних номерів «України молодої».
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
