Роман Гензерський. (Фото з газети «Сегодня».)
Учора в селі Росоша Липовецького району, що на Вінниччині, ховали Романа Гензерського, смерть якого породила багато чуток. Тіло загиблого, доставлене у цинковій труні, вдома переклали в іншу. Як офіційно повідомило Міністерство оборони України, миротворець помер внаслідок пострілу в голову з автомата АКС-74 і що це було самогубство; версію про нещасний випадок через необережне поводження зі зброєю не підтверджено. Прес-служба Міноборони також розповсюдила повідомлення, що незадовго до смерті Роман написав рапорт із проханням залишитися в Іраку на наступний строк. Зовсім інше говорять родичі й односельці хлопця. Джерело в сільраді Росоші повідомило власкору «УМ» Віктору Мельнику, що у повторному паталогоанатомічному висновку йдеться про випадкове вбивство і що куля увійшла ззаду.
За кілька годин до смерті Роман телефонував додому, розповіла кореспондентам газети «Сегодня» мати загиблого Любов Іванівна. Розмова була звичайною — син запитав, як справи вдома, сказав, що у нього все гаразд, пообіцяв провести додому телефон (зв'язок Гензерські тримали через сусідський телефон), як тільки повернеться з Іраку. Контракт Романа закінчувався 10 серпня, він говорив про швидке повернення і не згадував про жоден рапорт, стверджує невтішна мати. Любов Іванівна та її чоловік не вірять у самогубство.
На їхню вимогу у Львові, куди з Німеччини доставили тіло, було зроблено додаткову судово-медичну експертизу. Її результати збіглися з попередніми і підтвердили офіційну версію — загиблий власноруч завдав собі тілесні ушкодження, повідомили УНІАН у військовому комісаріаті Вінницької області. Тоді постає запитання: що спонукало молодого хлопця, у якого не було проблем у сім'ї і, наскільки відомо, під час служби, зробити фатальний крок? На відміну від загиблого у листопаді минулого року капітана Олексія Бондаренка, сержант Роман Гензерський не залишив передсмертної записки. Жодного пояснення скоєного чи бодай будь-яких подробиць Міністерство оборони не дає. Взагалі, позиція військовиків у цьому питанні типова — «не виносити з хати сміття». Доступ до інформації про перебування наших миротворців у Іраку закритий, бо, як пояснили «УМ», «контролюється відповідними органами».
Роман зі школи мріяв стати військовим. Не поступивши у Кам'янець-Подільське військове училище, він із задоволенням пішов у армію, де отримав погони сержанта. Записався у контрактники, прагнув поїхати в Югославію, але миротворчу місію йому судилося виконувати в Іраку. Як і багато інших солдатів, сподівався таким чином покращити своє матеріальне становище. Любов Іванівна згадує, що протягом усіх п'яти місяців перебування в Іраку Роман телефонував щотижня. Ні на що не нарікава, просив не хвилюватися... На свої похорони від колег солдат отримав почесну варту.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
