Щомісяця експерти фіксують десятки випадків поширення через ефіри новиннєвих випусків великих телеканалів маніпулятивної інформації. Утiм минулого тижня «Інтер», ICTV, Новий канал, СТБ, «Україна» та представники громадських організацій підписали меморандум «Відкриті новини заради чесних виборів». Цього тижня приєдналися «5 канал» та державний Перший Національний.
«Відкриті новини заради чесних виборів» — це публічна згода мовників на те, щоб громадські організації проводили незалежний моніторинг їхніх новин на предмет дотримання журналістських стандартів. Один із принципів меморандуму — висвітлення діяльності суб’єктів виборчого процесу, політичних партій і кандидатів, з урахуванням рівня їх підтримки громадянами України відповідно до результатів незалежних соціологічних досліджень. До зауважень медіаекспертів телевізійники пообіцяли прислухатися і враховувати їх у своїй роботі. Чи справді меморандум може змінити новини телеканалів і чи здатні телевізійники чинити опір? З цими запитаннями ми звернулися до медіаексперта Iгоря Куляса.
Докорінно новини не зміняться
— Пане Iгоре, на вашу думку, чи може меморандум «Відкриті новини заради чесних виборів» змінити новини телеканалів, в ефірах яких до цього лише за тиждень у вечірніх випусках новин експерти фіксували у кого 38, у кого — 22 повідомлення з ознаками замовності?
— Можливо, це трохи допоможе менеджерам телеканалів «відбиватися» від зовнішнього тиску влади, але цей тиск є настільки потужним, що навряд чи цим можна докорінно змінити ситуацію.
— Чи не може бути, що телевізійники підписали меморандум «для галочки», щоб створити потрібну владі видимість підтримки свободи слова під час виборчої кампанії?
— Я не думаю, що підписання каналами меморандуму є «грою в демократію». Швидше, менеджерам потрібні аргументи, щоб хоч якось протистояти тиску з боку представників влади.
— Публічно відмовився підписувати меморандум кабельний канал ТВі. Чи не означає це, що опозиційний канал остерігається, щоб вустами експертів не почали йому дорікати стосовно надміру в ефірі представників опозиції?
— На загальному тлі інформаційні програми ТВі є чи не найзбалансованішими в Україні. Боятися їм таких закидів нема чого.
Пріоритетом має бути точність подачі інформації
— Як глядач може зрозуміти, що телеканал йому озвучує необ’єктивну інформацію?
— Для початку глядачеві потрібен здоровий скептицизм. «Паніковський не зобов’язаний кожному вірити». Озброївшись таким скептицизмом, слід кожного разу ставити собі прості запитання, відповіді на які розставляють усе на свої місця. Перше: «А хто це каже?». Висловлювати власні думки в новинах повинні лише учасники події та компетентні експерти, а не журналісти. Друге запитання: «А звідки цей факт?» Якщо не вказано компетентне джерело, можна сміливо вважати такий факт вигадкою журналіста. Третє: «А чому не надають слово опоненту?».
І так само — «А чому не надають слово простим людям?». Високопосадовці можуть скільки завгодно розповідати з екрана про «покращення вже сьогодні». І ніхто їхні байки на екрані не спростовує — це має насторожувати глядача теленовин у першу чергу. Бо спростувати є кому — це й опозиційні політики, й експерти, і просто звичайні люди, яких стосується сказане. Цих голосів ми не чуємо? Значить, вірити сказаному представником влади не можна.
— Чи може у нас бути дієвим впливом на телемовників голосування пультом: коли кожен незадоволений глядач просто вимикає канал, який випускає в ефір маніпулятивні новини?
— На жаль, не може. Величезна кількість людей про новини дізнаються з ефірів великих телеканалів. А вибирати між ними сенсу нема, оскільки всі ці новини є сьогодні маніпулятивними. Відмінності між ними в ступені маніпулятивності — дуже незначні. Альтернатива у вигляді того ж таки ТВі є далеко не на кожному пульті. А у зв’язку з останніми масовими відключеннями опозиційного каналу в кабельних мережах потенційна можливість людей скористатися цією альтернативою звелася до дуже невеликої аудиторії по країні.
— Три основні стандарти журналістики: оперативність, точність і повнота подачі інформації суперечать одна одній. Якщо подію треба висвітлити швидко, часу на збирання думок експертів не вистачає. Чому журналісти мають віддавати перевагу?
— Тут однозначним пріоритетом є точність подачі інформації. Заради неї можна жертвувати оперативністю чи повнотою. В будьякому разі не можна поспішати ставити в ефір не перевірені належним чином факти. Кому потрібні швидкі новини про те, чого нема насправді?
Вийде народ на Майдан — буде і масовий журналістський протест
— Ви прогнозували, що в Україні перед виборами може визріти новий протест журналістів, подібний до того, що був у 2004 році. Вибори скоро, акція на підтримку ТВі на Михайлівській площі у Києві 8 вересня відбулася (гендиректор ТВі Микола Княжицький каже, що зібралося від 5 до 7 тисяч людей, за оцінкою газети «Комерсант» — 3 тисячі). Але журналісти великих каналів не влилися у протестний рух. Змін не буде?
— Наскільки я пам’ятаю, у 2004 році журналістський протест починався вже тоді, коли стояв Майдан. Мені здається, що зараз може бути лише подібний сценарій. Як свідчить історія новітньої української журналістики, будьякі протести проти цензури в часи Кучми до початку масового руху на Майдані були справою одиночок.
Я добре пам’ятаю історію 2002 року, коли під колективним листом протесту проти «темників» Андрій Шевченко спочатку зібрав кілька десятків підписів журналістів великих каналів, але потім, після «обробки» менеджерами, журналісти почали відкликати свої підписи. Зрештою там залишалися лише кілька підписів: самого Андрія, мій і ще двох чи трьох журналістів. Колективного листа не вийшло. Ми тоді пішли з Нового каналу, я — з посади шефредактора, Андрій — з посади топового ведучого новин, пішла з новин і Іванна Найда. І ніхто з колег нас тоді не підтримав.
Усi згадують останній — вдалий — журналістський протест 2004 року. Але ніхто не згадує, що за кілька місяців до того з «1+1» на знак протесту проти цензури звільнилися кілька журналістів, включаючи випускового редактора Ігоря Скляревського. Їх так само не підтримали колеги.
Тобто я хочу підкреслити: масові протести журналістів у нас відбуваються здебільшого тоді, коли вже масово виходить на вулиці народ. Отже, моя думка, вийде народ на Майдан — буде і масовий журналістський протест. А не навпаки. Журналісти в нашій країні не є авангардом протестного руху.