Обертається земна куля навколо своєї осi i все живе вчепилося в її плоть намертво. Тяжіння — не основне, i мчать, нiби на каруселi, без зупинок, а повз проносяться то день, то нiч, а через деякий час ще зима чи лiто, i все це повторюється безкiнечно. За мiльйони рокiв обертання на нашiй планетi багато чого змiнилося — моря, рiчки, гори, пустелi, i пiсля певного часу тут незмiнним нiчого не залишиться. Та є таке мiсце на цiй земельцi, де давно зостається все нiби без змiн, — це нинiшня територiя України. На цiй частинi Землi постiйно стоїть нiч, тому люди, якi тут проживають, нiколи не бачили свiтла i тому якiсь нiби неживi, безрадiснi, безпораднi, пасивнi та наївнi, як дiти. Ось над цими Богом скривжденими пiдло позбиткувалися сусiди–«брати» (в людей вороги кращi), загарбавши, загнали бiдних на столiття в рабську кабалу. Сьогоднi вже XXI столiття, i Україна стала незалежною, а народ так i залишається обкраденим, i далi живе, як у тiм анекдотi: «Захопили владу в державi чужинцi — народ мовчить, позбавили цi зайди їх нацiональностi — мовчать i далi; позбавили їх уже мови, щоб мiж собою бекали i хрюкали, — мовчать проклятущi. А ще кажуть, що заберуть землю i кожного другого хохла вiшатимуть. Нарештi заворушилися, пошепки перепитують один в одного: «Як же воно буде, мотузки свої нести чи влада видiлить?»...
Перефразовуючи святий вiрш Т. Г. Шевченка про сьогоднiшню Україну, можемо сказати:
Вже вночi пiвнi
не спiвають,
Раб хохол «как»аєт,
не гомонить.
Сичi з Донецька кругом
горлають,
Країна в агонiї стогне,
хрипить.
Останнiм часом звалилася на людей ще ця вакханалiя, яку чомусь називають виборами. Лiзуть тобi в душу, печiнку, з екранiв телевiзорiв, зi сторiнок газет, бiлбордiв, та аж захлинаються, так брешуть недоторканнi злодії, бризкаючи слиною, гавкають однi на одних. Хто ж вони, цi янголи Господнi, якi збудують нам рай земний «уже завтра»? Та тi ж самi рогатi пики, що були й до цього при владi та крали безбожно всi цi 20 рокiв. Можна впевнено сказати: якщо переможуть донецькi, це смерть Українi. А вони переможуть, бо голосуватиме весь зброд не стiльки за них, як проти бендер, тобто «українцiв», «чтоб не допустить к власти ентих». Переможуть «бiло–сердечнi» — теж не мед, а комунiсти всiм нам носа втруть. Згадуються тут часи громадянської вiйни i такий випадок. Сидить дiд весняного теплого дня пiд хатою, вигрiваючи старi кiстки. Була якраз недiля. По подвiр’ї тиняється врангелiвський офiцер. Нема бiдолазi чим зайнятися, отож пiдiйшов до дiда i звертається до нього:
— Скажiть, дiду, скiльки вже разiв у вас змiнювалася влада, так хто кращий — бiлi чи червонi? — запитав офiцер.
— Та,.. — мовив дiд, копирсаючись цiпком у землi.
— Та ви не бiйтеся, тут же нiкого нема, крiм нас, — каже офiцер.
— Бачите, — показує дiд цiпком на коров’ячий млинець, передiлений колесом воза навпiл, — що по ту сторону лайно, що по iншу.
Пiд дiдову оцiнку пiдiйдуть майже всi нашi полiтичнi шайки.
І ще хто хоче, може переконатися: якщо вийде на людну вулицю i почне кричати на адресу українцiв, обзиваючи їх хохлами та бендерiвцями, i нiчого йому не буде. Кричи, обзиваючи росiян кацапурами — наб’ють пику, обiзви євреїв жидами — отримаєш судове рiшення за образу нацiональної гiдностi. Отак нас можна ображати, бо не маємо нацiональностi, отож i гiдностi.
А ще таке враження, що титульна нацiя в цiй державi — все–таки євреї та росiяни, а ми лише безправнi емiгранти, бо обтирають об нас ноги, хто тiльки захоче.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
