Карколомні сальто на «залізних конях»

Мабуть, багато хто бачив, як уже дорослi хлопці їздять по місту на «дитячих» велосипедах, і думав, що вони, напевно, не сповна розуму. І самі хлопці підтверджують це, але не словами, а діями. Адже яка притомна людина наважиться стрибати на велосипеді з чотириметрових гiрок, виконуючи трюки на публіку? А вони можуть.

Черговим таким показовим виступом стали змагання Dnepr Action Fest iз дірт–джампінгу, що відбулися в Дніпропетровську. Назва дисципліни походить від англійського dirt jumping («брудні стрибки») і повністю себе виправдовує. Траса для змагань має вигляд великих земляних гірок із трампліном з одного боку та приземленням з іншого, між якими є вільний простір (його розмір визначає складність траси). Щоб вистачало швидкості для польотів, на початку траси встановлено 5—6–метрову розгонку. Перестрибуючи трамплін за трампліном, велосипедисти виконують у повітрі захопливі технічні трюки.

Як правило, хлопці, бажаючи навчитись цьому виду спорту, беруть до рук лопати і будують траси самостійно, адже, крім них, зацікавленних у розвитку дірт–джампінгу майже немає. Хоча насправді така дисципліна — чудовий спосіб провести вільний час, оскільки поєднує і спорт, і розваги, і формує навколо себе спільноту здорових, цікавих, творчих людей. А треба для цього небагато — велосипед i бажання вчитися чомусь новому, переборюючи себе. Про це говорить бронзовий призер турніру, киянин В’ячеслав Петрунь.

Змагання в екстремалів проходять традиційно весело, у дружній атмосфері. Гучна музика, підтримка глядачів — усе це спонукає викладатися на повну і виконувати карколомні сальто.

Призи на таких турнірах — нові запчастини для «залізних коней», екіпірування і навіть гроші спонсорів. Найталановитішим щастить, і вони отримують підтримку від магазинів та веловиробників, що дає змогу брати участь у змаганнях у різних містах. Хоча таких щасливчиків одиниці, більшість спортсменів усе роблять за власний рахунок, вкладаючи набагато більше, ніж отримують, але — лише в матеріальному плані. Бо, кажуть хлопці, те, що дає їм велосипед, — безцінне: вірні друзі, чудові емоції, можливість подорожувати.

В Україні цей вид спорту лише набирає популярності. Сприяє цьому утворена дніпропетровськими ентузіастами Федерація екстремального велоспорту України, зусиллями якої організованно вже не один турнір i фестиваль. Максим Бієв, президент федерації, і сам не перший рік отримує дози адреналіну завдяки двоколісному другу. За його словами, якось настав такий момент, коли, окрім просто катання, захотілося вийти з аматорського рівня. Так у 2010 році народилася ФЕВ.

«Ми охоплюємо в основному весь екстремальний спорт, але не включаємо стріт та парк (катання на вулицях та в парках зі спеціальними фігурами). Профільними є даунхіл (швидкісний спуск на велосипеді), байкеркрос (4х) — аналог мотокросу, дірт–джампінг, дуал–слалом (паралельний швидкісний спуск), памп–трек, що, до речі, є олімпійською дисципліною, та фрірайд, — каже Бієв. — В основному опікуємося тим, у чому самі й змагаємося, оскільки знаємо весь процес iзсередини. Щоб тренуватися, своїми зусиллями за декілька років побудували байк–парк V6 у Дніпропетровську, там і розвиваємося».

За словами Максима, багато хто з організаторів аналогічних змагань має проблеми зі спонсорами та партнерами, «але варто лише краще пошукати і запропонувати вигідні бартерні умови, і все стає гаразд. Хоча, звичайно ж, поки що розвиток таких дисциплін більше тримається на ентузіазмі учасників».

Цього року ФЕВ уперше провела всеукраїнський Кубок iз дуал–слалому, що складався з трьох етапів у Маріуполі, Донецьку та Дніпропетровську. Вийшло досить цікаво, спортсменам сподобалось їздити по горах, отримувати бали й цінні призи. «Також додали етапів у чотирьох (Кривий Ріг, Запоріжжя, Одеса, Дніпропетровськ) листах, — розповідає президент федерації. — Дуже багато людей збирається на змагання, географія чемпіонату широка. Будемо розвиватися й наступного року».

Катерина ЯНЮК