Адвокат Дмитро Довгий стверджує, що у цій справі немає ні події, ні складу злочину. Фото автора.
Уявіть: повертаєтеся ви з роботи додому, а на вході до під’їзду вас зустрічають невідомі, які без пояснень пропонують проїхати з ними. Вас тягнуть по асфальту, ви кричите, і на цей галас збiгаються сусіди, готові відбити вас від молодиків. Лише тоді невідомі демонструють міліцейські посвідчення. Щоб вам не міг надати захист місцевий адвокат, вас не везуть до райвідділку міліції, а одразу — до обласного центру. Ваш перший допит проводить не абихто, а начальник відділу слідчого управління, і лише тоді ви дізнаєтеся, що два дні тому проти вас порушили кримінальну справу за привласнення і розтрату державних дотацій на молодняк свиней. А затримали вас як підозрюваного у скоєнні економічного злочину через те, що ви нібито всі ці два дні... не реагували на виклики слідчого та переховувалися. Хоча ви ходили на роботу, віталися зі знайомими, ночували вдома... Після цього суд погодиться зі слідством і обере вам запобіжний захід — два місяці утримання під вартою на час слідства. А всі аргументи захисту, зокрема і той, що арешт є виключним заходом, а за економічні злочини нове законодавство від нової, стабільної, влади передбачає заставу, яку ваші рідні готові сплатити на час слідства і суду, Феміда просто не помічає. У рішенні суду про пропозицію застави не буде жодного слова!
Такі дива вітчизняної «правопохоронної» системи та «кривосуддя» сталися не з вигаданим персонажем, а з реальною людиною — 47–річною Людмилою Нікіткіною, головним економістом однієї з агрофірм Миколаївщини, долю якої завтра вирішуватиме Шевченківський райсуд столиці. Про нюанси її справді «свинячої» справи (і не лише тому, що в ній фігурують поросята) «Україні молодій» розповіли адвокати Нікіткіної та її друзі. Бо юридичні важелі захисники практично використали, єдина надія — на силу слова.
Про гучне затримання пані Нікіткіної наприкінці липня біля власного під’їзду в райцентрі Первомайськ писало чимало вітчизняних ЗМІ. В обласній міліції Миколаївщини досі не визнають, що жінку волочили по асфальту на очах сусідів, зазначають лише, що її «затримали, щоб доставити до Миколаєва для проведення слідчих дій, як підозрювану по кримінальній справі, порушеній за ознаками ч. 4 ст. 191 КК України». Дії працівників міліції були законними і обгрунтованими, а от сама затримана «голосно сперечалася» з ними, хоча потім і погодилася вирушити до місця проведення досудового слідства у місті Миколаїв, йдеться у повідомленні прес–служби обласного УМВС.
«Насправді мою підзахисну хотіли затримати таємно — у п’ятницю, після завершення робочого дня. Але схопити її тишком–нишком не вдалося, — зазначає у коментарі «УМ» адвокат Дмитро Довгий. — Справу проти неї порушив місцевий слідчий, тож коли я прибув на місце затримання, правоохоронці запевняли, що її доставлять до Первомайського райвідділу міліції, де я на них і чекав. Але Людмилу Миколаївну пересадили в іншу машину та повезли у Миколаїв, щоб вивести з–під мого захисту! Тобто фактично викрали людину. Вже через три години, близько півночі, особисто начальник відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління області пан Урбанський склав протокол про її затримання. А через три дні особисто голова Центрального райсуду Миколаєва Олександр Голубкін постановив обрати моїй підзахисній запобіжний захід — утримання під вартою. Відчуваєте розмах? Простим слідчим та суддям цю справу не довіряють, лише керівникам!».
Складається враження, що справа має неабияку вагу, а затриману підозрюють у завдаванні чималих збитків державi. Адже пані Нікіткіній закидають заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем. Як iдеться у постанові слідчого про порушення кримінальної справи, «…у 2008 році директор Кирилюк О. П. та головний бухгалтер Нікіткіна Л. М., маючи намір на незаконне заволодіння грошовими коштами з державного бюджету у вигляді дотації, надали до управління АПР Первомайської РДА пакет документів для дотації з вирощування і продажу молодняку свиней». Слідчий стверджує, що там були і «підроблені приймальні квитанції, що містять завідомо неправдиві дані стосовно факту поставки худоби». Висновок: «Вказані особи незаконно заволоділи бюджетними коштами» на суму 149 тис. грн.
Захисники Нікіткіної стверджують, що квитанції ніхто не підробляв, їх узагалі оформляли не на агрофірмі, а на підприємстві, якому продавали свиней. «Моя підзахисна не заповнювала цих квитанцій, а просто передала документи на дотацію до райдержадміністрації і тепер невідомо за що два місяці сидить за ґратами, — обурюється в коментарі «УМ» уже інший адвокат Євген Омельчук. — Якщо навіть припустити, що дотацію одержано незаконно, то покарання за це передбачено п. 10 постанови Кабміну, де йдеться про цивільно–правову, а не кримінальну відповідальність. Тобто треба повернути гроші, отримані у вигляді дотації та сплатити пеню, і агрофірма готова була це зробити, якщо перевіряючі органи доведуть незаконність отримання дотації. Але слідство не зацікавлене у цьому, порушили справу на порожньому місці і все».
Серед іншого варто згадати і норми закону, ініційованого Президентом Януковичем, щодо декриміналізації злочинів у сфері економіки. Закон набув чинності на початку цього року, тоді адвокати вітали його ухвалення, мовляв, тепер їхніх підзахисних, яких підозрюють у господарських злочинах, звільнятимуть із СІЗО та й узагалі вони туди не потраплятимуть, бо законодавець передбачив для такої категорії інший обмежувальний захід — заставу. Тобто якщо головному економісту закидають заволодіння дотацією на півтори сотні тисяч, її рідні мають право внести за неї заставу на не меншу суму. Захисники Нікіткіної по черзі оголосили про бажання її рідних внести заставу, але ні в Центральному райсуді Миколаєва, ні в Апеляційному суді області їх не почули!
«Суд навіть не звернув на це уваги. Ніби ніхто з нас, захисників, нічого такого не говорив, — обурюється Дмитро Довгий. — В рішенні суду клопотання про заставу не згадується взагалі».
Що й казати, вельми оригінальну практику застосування закону щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності продемонстрували судді Миколаєва. Достатньо просто «не почути» клопотання захисту. Не відреагували служителі Феміди і на аргументи захисту щодо безпідставності затримання їхньої підзахисної та фальсифікації матеріалів щодо її виклику до органів, на які вона нібито не реагувала, на інші докази, які свідчать на її користь.
Майже два місяці жінка відсиділа у Миколаївському СІЗО, а під кінець терміну її арешту справу щодо використання дотацій на молодняк свиней, за рішенням Генпрокуратури, передано слідчим обласної міліції Київщини. Мовляв, підприємство, на якому працює жінка, має саме в цій області центральний офіс. Дарма, що жінка прописана у райцентрі Первомайськ, усі свідки теж живуть тут та і самі події, які правоохоронці безпідставно називають злочином, теж відбувалися в цьому ж районі.
«Для мене є загадкою, чому справу передали із Первомайська до Миколаєва. А щодо київських слідчих — і поготів! — каже адвокат Євген Омельчук. — Хіба ця справа про свиней така складна, що лише слідчі з різних областей можуть її розкрити? Ні. Тим більше, що у цій справі не лише складу злочину, там події злочину немає. У нас вбивць під заставу відпускають на свободу. А тут тримають за гратами до останнього. Слідчі Миколаєва вже нам в очі дивитися не можуть від сорому, а як воно буде в Києві — приїдемо і побачимо».
До речі, київські слідчі вже працюють по цій справі у Миколаєві. Цікаво, що минулої суботи вони допитали головного свідка — заготівельника худоби М., який був посередником між агрофірмою та підприємством, що купувало свиней. Та й то лише тому, що на його допиті наполягав захист.
«Слідство демонструвало впевненість, що свиней ніхто не вирощував і не продавав, а лише провели дотаційні кошти за фіктивними документами, — зазначає адвокат Довгий. — А цей свідок детально розповів про те, що свині були реальними, а не віртуальними. Що саме він діяв як посередник від фірми, яка купувала їх, ще й надав усі документи, які підтверджують купівлю–продаж. Його мали опитати ще під час дослідчої перевірки, до порушення кримінальної справи і вирішити, згідно з його показами, чи варто її порушувати. Припускаю, що цього не зробили, бо такі свідчення були декому невигідні».
Тиждень тому пані Нікіткіну направили «по етапу» на Київ. Весь цей час її утримують під вартою в Одесі, але сьогодні–завтра мають доставити до Шевченківського райсуду столиці. Адже 27 вересня спливає термін утримання Людмили Миколаївни під вартою. Слідство наполягатиме на продовженні строків арешту, захист знову заявить клопотання про заставу.
«Повезти в Київ «по етапу» — це певний тиск. Підзахисна розповідала нам, що їй пропонували змінити адвокатів та співпрацювати зі слідством. Але вона тримається, бо вірить, що суд визнає її невинуватість, зізнаватися їй немає у чому — розповідають її захисники. — Чому такий інтерес до нашої підзахисної? А чому на агрофірму, на якій вона працює зараз, відбуваються масові наїзди та перевірки прокуратури, податкової та інших?».
Колишній власник агрофірми, голова громадської організації «Селянський фронт» Аркадій Корнацький у своїх попередніх коментарях ЗМІ значно відвертіший: «Ця справа — чисте рейдерство, відвертий бандитизм державних керівників високого рангу. Мені «пощастило», що підприємство, яке я заснував і яким зараз не володію, припало до душі сину Генпрокурора. А Людмила Миколаївна — це їхній заручник для тиску на агрофірму та задля демонстрації своєї влади. Мовляв, дивіться і не рипайтеся, бо ми на своїх посадах довічно».
Цікаво, що екс–директор агрофірми Олег Кирилюк, якому теж закидають зловживання під час отримання дотацій на молодняк свиней, зареєструвався самовисуванцем як кандидат у нардепи у виборчому окрузі №81 (м. Токмак, Запорізька область). Чому так далеко від рідної Миколаївщини? Можливо, відповідь полягає у тому, що його конкурентом у Токмаку є виснунутий Партією регіонів Артем Пшонка, син Генпрокурора.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
