Сумовита поп–картина світу, де переважали пастельно–прісні тони, що її нам намалювало перше півріччя, у другому семестрі стала яскравішою: кількість хороших платівок хоч і не набагато, та все ж зросла. Знову–таки, в усіх випадках не йдеться про якісь революційні відкриття — просто про роботи високого рівня. Причому зринула доволі неочікувана тенденція: найліпші, за оцінкою «УМ», альбоми належать виконавцям, що практикують важке звучання, натомість «молода електроніка» — смалить у куточку…