Наталко Полтавко, вдягни вишиванку

На День міста, який полтавці щороку відзначають 23 вересня, тут уперше під егідою мерії влаштують масштабний парад вишиванок. Дійство вже одержало назву «Полтава вишивана». На нього речники міської влади запрошують не лише патріотично налаштованих земляків та гостей обласного центру, а й місцеві установи, підприємства, організації та навчальні заклади, які матимуть можливість виявити креативність при формуванні своїх колон. Водночас як «організованих», так і «неорганізованих» шанувальників знакового національного одягу, закликають з’явитися у вишиванках і обіцяють «грандіозне шоу». Вже оголошено попередню реєстрацію учасників, серед яких буде визначено власників кращих вишиванок у п’яти номінаціях.

Зазначимо, що така ініціатива тамтешніх можновладців та їхніх підлеглих дещо несподівана для багатьох. Адже останніми роками саме святкування Дня міста, який збiгається з черговою річницею його визволення від фашистських загарбників, все більше ставало схожим на суто «піарний» захід у «совковому» стилі, нерідко з відвертими образами тих же патріотичних почуттів українців. Чого варте хоча б недавнє запрошення тепер уже екс­мером, БЮТівцем Андрієм Матковським на один із таких святкових «гала­концертів» витягнутих із наф­таліну радянсько­російських «звьозд» естради з їхнім «неувядаємим» хітом «Мой адрєс — нє дом і не уліца, мой адрєс — Совєтскій Союз»...

Зрештою, й сьогоднішня, вже офіційно «регіональна» (нагадаємо, що зовсім недавно мер Олександр Мамай вступив у Партію регіонів), міська влада прихильністю до патріотів України не відзначається. Тож її пропозиція «Полтаві вишиваній» збиратися на Соборному майдані (тобто там, де ще три роки тому мав постати виготовлений за народні кошти пам’ятник видатному гетьману України Івану Мазепі, але не постав тільки через категоричний спротив як учорашніх, так і нинішніх очільників міста. — Авт.) і пройти великою колоною до Театральної площі повз щойно встановлену меморіальну дош­ку царському сатрапу­фельдмаршалу Івану Паскевичу виглядає дещо двозначно. І, швидше, нагадує передвиборчі маневри з метою «попіарити» себе та «своїх» кандидатів серед патріотично налаштованої громадськості. За будь­яких обставин такий «піар» кращий за постійне потурання українофобам.