Я, українець вiд дiдiв–прадiдiв, до служби в армiї мав прiзвище Чорнусь. Прадiдусь мiй — Григорiй Гордiйович Чорнус. Його я добре пам’ятаю, бо було менi вже 7 рокiв, коли помер вiн вiд голодомору–геноциду в 1933 р., проживши близько 110 рокiв. Дiдуся мого, Панаса Григоровича Чорнуса, не знаю, бо вiн, повернувшись з японської вiйни з перекрученим прiзвищем — Чорнусь — та тяжко контужений, пожив мало.
Я, вiдслуживши в армiї, як мiдний «катьолок», 7 рокiв iз гаком (друга половина 43–го, 44–й та 45–й роки вiйни), ще пiсля вiйни служив понад 5 рокiв, до листопада 1950 р., повернувся зi змоскальщеним прiзвищем Чернуєв, якого ледь спекався у воєнкоматi, де мене якийсь москалик iз тарганячими вусиками хотiв посадити за вiдмову вiд вiйськового квитка з прiзвищем Чернуєв. Та, переписуючи вiйськовий квиток, написав моє прiзвище — Чернусь, буцiмто як у солдатськiй книжцi, попри те, що я надав метрики! На пiдставi цього вiйськового квитка виписали менi паспорт iз прiзвищем Чернусь. І «пошло–поєхало».
Прийшовши додому, розповiв: прiзвище моє перекрутили на Чернусь. А батько сказав: «Тепер ти в нас — напiвкацап». Батько москалiв зневажав, бо забрала 15 десятин землi рвань «революцiї», зневажав за колективiзацiю, за голодомори, за те, що зайда — голова колгоспу Сiльверстов, у 1936 р. вигнав батька з колгоспу, щоб «не виступав», обрiзавши землю двора бiля порога!
Те змiїне «двоязичiє» родинного розбрату не спричинило. Але ж я, напiвмоскаль Чернусь, не мав юридичного права на спадок, i таке iнше. Хоча спадок у селян за колишнього есессеру, пiд прапором КПРС, був такий: убога хата, вила та лопата.
Та й хату нашу комуняка — голова колгоспу — запалив як бросову. І люди бачили. Бо старi батьки проживали в мене.
Нам, українцям, те, змiїне «двоязичiє» наробило багато горя. Так, у моїй орденськiй книжцi (орден «ОВ») моє змоскалене прiзвище Чернусь якийсь українофоб перекрутив на прiзвище Чiрнусь, а по батьковi написав Феофонтович! Мiй же батько — Феофан. Унаслiдок чого я до 14.12. 2009 р. не отримував винагороду за орден — добавка до пенсiї. Подав позов до суду — була судова ухвала на мою користь, бо вини моєї в тiм немає.
У 2009 роцi я звернувся до юристiв, щоб допомогли менi отримати недоотриманi грошi за кiлька рокiв, але менi сказали, що можна «вибити» лише за три останнi роки, i також — через суд. А у 2010 р. сказали, що можна «вибити» лише за останнiй рiк. То що це? Не одна держава, чи що?
Прошу вас, шановнi панове, допомогти менi вiдновити моє прiзвище — Чорнусь, що вiд дiдiв–прадiдiв, бо не хочу, щоб на моєму хрестi, на цвинтарi, було змоскалено моє прiзвище. Та допомогти отримати недоотриманi за орден грошi.
Щиро дякую за увагу та перепрошую за помилки та почерк, бо бачу лише одним «капроновим» оком пiсля операцiї, а друге око через контузiю пiд м. Бреслау в 1945 роцi завмерло. Додаю ксерокопiї: звернення Ради ветеранiв району, орденської книжки ордена «ОВ», звернення до Пенсiйного фонду Кременчуцького району, метрики, пенсiйне посвiдчення мого батька — Чорнуся Феофана Панасовича (пенсiя у нього була 12 крб., тодi як вiдро пшеницi коштувало три–чотири крб.). Та звертаю вашу увагу, що прiзвище мого батька — напiвкозацьке, а iм’я перекручено.
Пiсляслово. Стосовно «вимог» експропрiатора Симоненка, з невизначеною, до кого, апеляцiєю: ми «вимагаємо» нацiоналiзувати базовi галузi проiзводства!» Себто — об’єкти «регiоналiв» та iже з ними. Якщо це не передвиборчий популiзм, то чорний пiар. Я «за» обома руками! Але ж Конституцiя України, ст. 41 каже: «Право приватної власностi є непорушним». Тож не пройде номер! Пишiть проект закону експропрiацiї, приймайте закон iз «регiоналами» та «продажними «тушками», i «впiрьод»! Стосовно довiчного ув’язнення корупцiонерiв, то першим до буцегарнi засадити А. Мартинюка, бо є всi ознаки корупцiї. Та за одним рипом i московського, Кiрiловського попика, який теж iз комунякiв, якi руйнували церкви та розстрiлювали священикiв Автокефальної православної церкви. Ще раз щиро дякую за увагу!
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
