Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Київська галерея «Мистецька збірка» цього року відзначить своє п’ятиріччя виставкою найвідомішого українського художника Івана Марчука. 13 вересня галерея представить десятий цикл робіт художника. Експозиція під назвою «Погляд у безмежність» розкриває містичний світ, «п’ятий вимір» реальності, втілений у картинах, які сам Марчук охарактеризував як абстрактний сюрреалізм. «Це щось абсолютно нове, такого в моїй творчості ще не було, — розповідає художник, — над «десятим Марчуком» я працюю 4 роки, вже не раз по шматочках, як–то кажуть, показував цей новий стиль, а зараз зібрав виставку». Головною причиною, як каже митець, стало не лише його власне бажання поділитись новими творами, а бажання прихильників, які не дають спокою Марчукові: «Всі вже мені набридли цими вічними запитаннями «де вас можна бачити, де виставка?» От і вирішив трошки людей потішити, що я ще є на горизонті».
Стиль його важко окреслити конкретними термінами. За майже 40 років митець написав понад 4 тисячі картин, серед яких і символізм, і абстракція, натуралізм, наїв. Марчук створив сотні портретів, пейзажів, натюрмортів і зовсім неземних філософських робіт. Свої картини розділив на 10 циклів, «10 іпостасей Марчука», як любить казати сам Іван Степанович. При цьому наголошує, що вони створені в абсолютно різних, навіть полярних стилях та манері, і зізнається, що деякі полотна не зміг би зараз повторити.
Проте знаний Марчук не такою різножанровістю, а скоріше магічною технікою «пльонтанізму», яку сам і придумав. «Пльонтанізм» від слова «плести», «пльонтати», а на картинах така техніка втілюється тисячами ліній різного діаметру, які вплітаються одна в одну, і виникає враження, що картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток. Таким Марчука знає не лише Україна, а й світ. Техніку митця вивчають у багатьох художніх академіях світу. 2007 року Івана Марчука було включено до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph. Митець є членом «Золотої гільдії» — Міжнародної академії сучасного мистецтва в Римі. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня. Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу.
Та світовому визнанню передував час непомічання на батьківщині. Від 1970 року і до приходу Горбачова до влади Марчукові не давали вільно дихати. Лише у 43 роки художник мав першу персональну виставку. І лише в 1988–му, тобто коли Марчукові виповнилося 52 роки, його прийняли до Спілки художників України, хоч на той час він уже мав понад 15 виставок у різних містах колишнього СРСР.
І хоч зараз художника не переслідують і не забороняють, та належного визнання в Україні Марчук лише чекає. Ще у 2005 році було заплановано відкрити музей його картин, але проект досі не втілено.
Нова експозиція «Погляд у безмежність» тішитиме українських поціновувачів мистецтва протягом трьох тижнів, а сам художник не сумнівається в її успіхові: «Оскільки це одна тема, а картин багато, то роботи будуть розвішені, аби створити ефект однієї цілісної картини. Думаю, вийде дуже цікаво».
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У день 975-річчя Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ про захист національних святинь України. >>
Ця ініціатива обіцяє стати однією з найбільш важливих подій у духовному й суспільному житті не лише Придніпров’я, а й усієї України. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>