Позачерговий XXXVIII з'їзд Комуністичної партії України, скликаний у неділю в Українському домі з єдиною метою — висунути кандидатом у президенти першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка, відбувся без зайвої помпи. Три сотні найдостойніших комуністів, переважно секретарів обкомів та райкомів партії, скромні два ряди президії і жодних матеріалів для журналістів. Складалося враження, що це звичайне робоче зібрання, а не епохальний позачерговий з'їзд, з якого колись «керівна і cпрямовуюча» стартує до перемоги.
Найполум'яніше виступив перший віце-спікер Адам Мартинюк, який, представляючи кандидата, заявив, що Симоненко має всі шанси стати народним Президентом, а Компартія — вивести країну з кризи. «Власть коварна и хитра — вся надежда на Петра», — підсумував він представлення, і кандидат від КПУ отримав 296 голосів «за». «Одностайно», — підсумував голова лічильної комісії.
Водночас сам Симоненко каже, що 2004 рік може і повинен стати переломним. «Результати виборів президента багато в чому визначать магістральний шлях розвитку українського суспільства», — сказав головний комуніст. За його словами, збереження «при владі правлячого режиму, що уособлюється Кучмою, чи прихід до влади будь-кого з його соратників-спадкоємців — це трагедія для України».
Своїми головними конкурентами він вважає як представника від нині діючої влади, яка «змогла привести у 1999 році вдруге свого кандидата та захопити під час парламентських виборів 2002 року ключові позиції у Верховній Раді України», так і представника від опозиції, яку він інакше як «нашистами» не називав. Тому запевняє, що якщо програє перший тур, не підтримуватиме ні тих, ні інших.
Водночас із Соцпартією комуністи збираються дружити. Симоненко навіть пообіцяв, що КПУ закличе голосувати в другому турі за лівого кандидата, яким гіпотетично може виявитися тільки Мороз. У відповідь соціалісти прислали привітання, яке зачитав секретар політради СПУ, народний депутат Михайло Мельничук.
Щоправда, такі обіцянки нічого не значать, бо обидві ліві політичні сили бачать своїх «попутників» у ролі «меншого» брата. Отже, важко не погодитися з Леонідом Грачем, який прогнозує, що співпраця між СПУ і КПУ вестиметься «ніяк». «Природа участі двох кандидатів передбачає, що кожен працює на себе, — пояснив свій прогноз «УМ» Леонід Іванович. — Координація до першого туру може бути одна — це пакт Ріббентропа-Молотова про ненапад. Але, як ми знаємо, цей пакт в історії був розірваний. Це не реально».
Конкуруючи між собою, «ліві» зроблять не що інше, як розтягнуть голоси. Тобто знову виступлять у ролі «п'ятої колони», розпорошивши прихильників опозиції і створивши можливість для повторення сценарію минулих президентських виборів. Адже в 1999-му Петро Симоненко набрав у першому турі лише 5,8 мільйона голосів, вийшовши до другого туру разом із Леонідом Кучмою. Політологи відзначали, що його «перемога» серед альтернативних владному кандидатів тоді стала можливою тільки завдяки розвалу «канівської четвірки», оскільки Олександр Мороз і Євген Марчук у сумі мали понад 6 мільйонів голосів.
З того часу Компартія аж ніяк не набрала сил. Показовим був виступ голови мандатної комісії Володимира Оплачка, який повідомив, що із 300 делегатів, висунутих на з'їзд областями, шестеро — у віці до 30 років, 11 — у віці до 40 років, 32 — у віці до 50 років, 141 — у віці до 60 років і 110 — у віці понад 60 років. Причому більшість із них вступили до КПУ 20 і більше років тому і лише 29 — після 1993 року. З таким потенціалом Петро Симоненко навряд чи зможе грати у свою гру. А значить, йому доведеться зіграти в чужу. Радше на користь влади, ніж опозиції.
