Янукович: ДОНсько-запорізький «козак»

06.07.2004
Янукович: ДОНсько-запорізький «козак»

Віктор Янукович. (Фото УНІАН.)

      Напів'єдиний кандидат від влади Віктор Янукович отримував добро на балотування аж у Запоріжжі. Власне, якщо бути точним, цей дозвіл він одержав ще кілька місяців тому, коли лідери ПУКу (парламентсько-урядової коаліції) підписали заяву про висування «єдиного кандидата», якщо не раніше. Право «першої ночі», зрозуміло, одержала очолювана Януковичем Партія регіонів, яка у приміщенні будинку культури запорізького заводу «Дніпроспецсталь» проводила свій з'їзд. 620 делегатів форуму «регіоналів» одноголосно підтримали кандидатство свого лідера.

          Одразу після цього Віктор Федорович сказав, що «якби не був упевнений у перемозі, то не йшов би на вибори», і виголосив тези майбутньої програми. Свою підтримку балотуванню Прем'єра висловили і ще кілька помітних фігур українського політикуму. Це Леонід Кравчук, керівник фракції СДПУ(о), яка нібито має висунути Віктора Федоровича у президенти на своєму з'їзді через тиждень, і Сергій Тигіпко, лідер «Трудової України» та голова правління Нацбанку. Пан Тигіпко нарешті визначився із тим, кого підтримуватиме його партія. Як відомо, раніше «трудовики» постійно відкладали термін партійно-кандидатського з'їзду, посилаючись на незавершеність переговорів. Про щось із Януковичем вони таки домовились: Сергій Тигіпко навіть став керівником штабу Віктора Федоровича і як управний банкір одразу заявив, що кампанія його «шефа» обійдеться в десять мільйонів гривень.

      До тріумвірату СДПУ(о) — «ТУ» — ПРУ, ймовірно, незабаром додасться й Народна аграрна партія, очолювана головою Верховної Ради. Володимир Литвин направив делегатам з'їду своє привітання, а напередодні в ефірі програми «Саме той» повідомив, що НАПУ визначилася зі своїм кандидатом. «Ідеться про підтримку кандидатури Віктора Федоровича Януковича», — повідомив Литвин. Партнери Володимира Михайловича по новоствореній парламентській коаліції — НДП та ПППУ — свого слова про (не)підтримку Януковича ще не сказали. У них залишається тиждень на роздуми та ведення переговорів — на наступний уїк-енд заплановані з'їзди цих політичних сил, які й скажуть остаточне слово про кандидатів. Наразі ендепісти та «промисловці і підприємці» схиляються до думки про самостійне балотування своїх провідників Анатолія Кінаха та Валерія Пустовойтенка.

      Іще однією політсилою, яка офіційно підтримала Януковича, стала горезвісна Ліберальна партія сумського губернатора Володимира Щербаня. Однак ця підтримка не була дуже одностайною: на з'їзді лунали пропозиції підтримати Ющенка. Однак делегати спершу вийшли з блоку «Наша Україна», а потім підтримали Прем'єр-міністра. На знак протесту заступник ЛПУ Микола Жулинський, який входить до фракції «НУ», обіцяв покинути лави партії. Третіми, після партій регіонів та лібералів, стали «Жінки за майбутнє», яких очолює міністр у справах сім'ї та молоді Валентина Довженко (вона є близькою приятелькою дружини Президента): підтримку Януковича «ЖзМ» задекларували на вчорашньому з'їзді.

  • Дорогу народному Президенту!

    «Скажіть, будь ласка, як пройти до Співочого поля?» — саме таке запитання протягом усього ранку минулої неділі найчастіше лунало на київських вулицях. Маршрутки, які їхали до зупинки «Музей ВВВ», буквально «тріщали по швах». По вулицях у напрямку Києво-Печерської лаври прямувало як ніколи багато людей. А ще — помаранчевий колір: він палахкотів усюди, немовби вказуючи шлях тим, хто шукав місце, де, за словами статечного дядечка з однієї з вищезгаданих маршруток, мала відбутися «подія, що увійде в історію як початок справжньої України». І хоча насправді до цієї події доведеться прожити ще щонайменше чотири дуже й дуже складних місяці, настрій у людей, які збиралися на Співочому полі, був такий піднесений, нібито Віктор Ющенко вже став Президентом. Насправді ж на великій галявині, по праву руку від якої виблискують банi стародавньої пам'ятки Руси-України, яка за іронією долі нині належить церкві з центром у чужій столиці, а по ліву — височіє монументальна жінка з мечем та щитом, котра символізує захисницю вже неіснуючої Радянської батьківщини, лідер «Нашої України» лише оголосив народові про те, що йде на президентські вибори. Іде не від партій і блоків (серед моря помаранчевих прапорів з великими літерами «ТАК!» і меншими — «Вірю Знаю Можемо» — не було жодного стяга з партійною символікою), а від народу. >>

  • Ех, Мороз, Мороз...

    Позавчора свого кандидата у президенти висували і соціалісти. Ним, звісно ж, став Олександр Олександрович Мороз — незмінний лідер СПУ з часів її заснування. Висування Сан Санича стало головною метою і лейтмотивом 11-го з'їзду Соцпартії, що проходив у неділю в столичному Міжнародному центрі культури і мистецтв (він же — колишній Жовтневий палац). Найсвітліші соціалістичні уми України дали Олександру Олександровичу майже одноголосне благословення (із зареєстрованих 375 «за» проголосувало 372, однак ніхто не був «проти» і ніхто не «утримався»). У виступах делегатів тільки те й лунало, що Мороз — «найдостойніший на посаду Президента», «найбільш прохідний кандидат від опозиції»; висловлювалася майже впевненість у тому, що з наступної осені у нас «похолодає» (в сенсі — до влади прийде Мороз), що на наступному з'їзді у своїй президії соціалісти матимуть Президента тощо. Єдиний делегатський виступ, який видався адекватним поточній політичній ситуації, виголосив соціаліст Віктор Слиш. Він сказав, що Мороз справді був би найдостойнішим Президентом, але для того, щоб обійняти цю посаду, у нього мало підтримки населення. Через це пан Слиш запропонував три підходи: або зобов'язати кожного керівника осередку СПУ забезпечити 35% підтримки Мороза, або кампанією-2004 готуватися до парламентських виборів, або шукати союзників. >>

  • Симоненко: «Вся надежда — на Петра»

    Позачерговий XXXVIII з'їзд Комуністичної партії України, скликаний у неділю в Українському домі з єдиною метою — висунути кандидатом у президенти першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка, відбувся без зайвої помпи. Три сотні найдостойніших комуністів, переважно секретарів обкомів та райкомів партії, скромні два ряди президії і жодних матеріалів для журналістів. Складалося враження, що це звичайне робоче зібрання, а не епохальний позачерговий з'їзд, з якого колись «керівна і cпрямовуюча» стартує до перемоги. >>