Пiар на пам’ятi Хурсенка

Початок вересня завжди буде позначений смутком непоправної втрати для рідних, друзів і шанувальників талановитого композитора, поета й виконавця В’ячеслава Хурсенка. У теплі осінні дні, а саме 8 вересня, три роки тому він не повернувся з риболовлі. Йому було лишень 42. І попереду було стільки планів, задумів, стільки пісень...

До першої річниці смерті Хурсенка його друзі, українські артисти провели 19 вересня в Луцьку хвилюючий творчий вечір, на якому звучав голос композитора, його пісні, й не полишало відчуття його присутності тут, у залі. Представники влади виголошували полум’яні промови, клянучись у любові й повазі до талановитої людини, яка прославила рідне місто й Волинь, але яку так і не пошанували ані званнями, ані нагородами за життя. Навіть обіцяла випустити мега–диск артиста. Тодішній міський голова Луцька Богдан Шиба запевняв, що місто теж зробить усе, щоб популяризувати творчість автора відомих «Соколят» та інших популярних пісень. Тоді ж казали, що найкращим пам’ятником Хурсенку буде організація конкурсу молодих виконавців його імені. А співак Гарік Кричевський висловив побажання, аби наступний концерт пам’яті В’ячеслава був проведений у київському Палаці «Україна».

Та побажання й всі обіцянки залишилися, як і слід було чекати, лише словами. Диск останніх пісень «Это не сон» видали за власні кошти дружина митця Ольга з донькою Марією. Він був майже готовий ще за життя співака, не вистачало лише двох пісень. Слава мав їхати записувати їх у Дніпропетровськ, але, на жаль, не встиг. Закінчити цю роботу рідним допомогли його друзі. До міського голови пані Ольга так і не додзвонилася, бо секретарка не хотіла з’єднувати, а потім їй чемно відповіли, що нічим допомогти не можуть.

І ось цими вихідними, у день смерті Хурсенка, провести вечір його пам’яті взялася обласна філармонія, навіть не порадившись із родиною покійного. Просто поставили перед фактом, сказавши, що запрошення вони пришлють. За життя співака філармонія не дуже його жалувала, тому дивно було, чому раптом така увага? Все стало зрозумілим, коли на Театральному майдані Луцька, де проходив вечір, у небі стало синьо від прапорів Партії регіонів. Виявляється, вона виступила головним спонсором й організатором цього дійства. Агітаційні намети, хлопці й дівчата в блакитних жилетах із партійною символікою, яких була занадто багато, геть зіпсували враження від концерту просто неба. Дружини з донькою на концерті не було. Як сказала пані Оля, вони не прийшли б на це дійство, що робилося без їхньої участі. По–друге, день смерті Слави вони відзначають традиційно: ідуть до церкви, їдуть на кладовище, а ввечері збираються з його найближчими друзями вдома. І на жодні концерти не пішли б цього дня. Використання імені талановитого земляка для нездалого партійного піару та передвиборчої агітації викликало шквал обурень в інтернеті тих, хто прийшов цього вечора справді пошанувати Хурсенка. І справа навіть не в тому, що на концерті майоріли синьо–білі прапори. Реакція була б такою ж, якби будь–яка інша партія надумала так цинічно використати ім’я поета й композитора. Бо там, де справжнє мистецтво, немає місця політиці й бруду. Та нічого не вдiєш — охочих погрітися у променях чужої слави завжди вистачало. Особливо перед виборами...