Ми проїхали Іспанію зі сходу на захід — від розкішної середземноморської Валенсії до древньої Cамори, що неподалік Португалії. Ми побачили мало й водночас багато, бо навіть кілька годин у цій країні склали б якесь враження про неї. Ні — не якесь — неймовірне. Бо така вже вона, Іспанія...

Й коли сьогодні з телевізора знову чуєш повідомлення про іспанську кризу та тамтешню скруту, накладаєш їх на цілком реальні спогади. Доглянуті старовинні будинки обабіч вузьких вуличок; хороші дороги; системи зрошення на полях... А головне — гостинні люди. Наша перекладачка в Cаморі Катя Пархімович, уже іспанка, телефоном досі нарікає: «Шкода, мало встигла вам показати...» Й передає вітання від доктора Даніеля. Власне, саме до нього, до хоспісу Cамори лежала наша дорога. Хоча вмістила вона в собі набагато більше.