У Бахчисарайській школі №4 (до речі, найбільшій у райцентрі) паралельні класи з українською мовою навчання з’явилися ще 2001 року. Нині найчисельніший має 24 учні, а є й два по десятеро дітей. А от першачків всього семеро, хоча на початку літа надійшло одинадцять заяв від батьків. Але так трапилось, що педагог, яка мала ними опікуватись, несподівано захворіла (досі перебуває на лікарняму), тому доручили укомплектування її колезі.. А тут ще райвідділу освіти спустили план — перших класів має бути всього чотири. Виходить, український — п’ятий, зайвий, відтак не вписується у фінансування. З батьками провели відповідну роботу, і вони переписала заяви на російську мову навчання. З такою альтернативою геть не змирилася громадськість, зокрема, лідер тутешньої громадської організації «Український дім» Андрій Щекун, батько двох школярів цієї школи. Саме він зумів переконати тих, хто вагався, а ще поінформував правоохоронні органи про порушення їхніх законних батьківських прав. Саме у такий спосіб буквально за день до шкільної лінійки все–таки вдалося поновити статус кво. Проте загроза ліквідації українського класу існує. Більше того, місцева райдержадміністрація тепер намагається зробити винуватою у цій «патовій» ситуації директора школи Світлану Фурт.
«У держадміністрації сказали, що я не повинна приймати ці заяви, — розповіла «УМ» пані Світлана. — Буцімто зі мною працювати неможливо, тому ліпше мені написати заяву про звільнення. І тут же запронували йти завучем у сільську школу, яка поруч iз Бахчисараєм». У телефонній розмові з кореспондентом «УМ» начальник відділу освіти Бахчисарайської райдержадміністрації Михайло Сергєєв усе заперечив, мовляв, український клас залишиться, а питання про звільнення Фурт назвав «дурницею». Утім все ж порадив директору краще працювати з батьками і наповнити український клас аж двадцятьма дітьми.
Хоча на вчорашній нараді у райдержадміністраціїї з цього приводу (між іншим, вже другій за останні три дні) заступник голови РДА з гуманітарних питань Галина Пєхарь знову піддала директора обструкції. І поставила вимогу: або Фурт першачків одного з чотирьох російських класів сама «порозкидає» до інших ( що неможливо, бо у них і так по тридцятеро дітей. — Авт.) задля збереження малочисельного українського, або ж вмовляє батьків останнього повернутись до російських класів чи, якщо вони так сильно цього бажають, до українського, але середньої школи найближчого села Долинне. Бо ж український клас у школі №4 досі «фінансово не відкритий».