Дiтей пожалiли б!

Ось уже тиждень ініціативна група мешканців Херсона пікетує мерію. Люди обурені: просто на їхніх очах і в присутності дітей пара екскаваторів зрівняла з землею чудове дитяче містечко, яке люди побудували своїми силами та за свої ж гроші. Меру Херсона Володимиру Сальдо пікетувальники передали грамоту «найгіршого градоначальника» за те, що протягом десяти років не вирішується проблема з облаштуванням дитячих ігрових майданчиків.

Ще кілька тижнів тому радості дітвори не було меж: на місці покинутого пустиря їхні батьки самостійно звели справжне казкове містечко. На спеціально розчищеному майданчику встановили для них гойдалки та каруселі. Навіть прилеглу територію облагородили: розмалювали сірий паркан яскравими фарбами. Але щастя у дітвори було недовгим: через тиждень від дитячого майданчика навіть сліду не залишилось. Причому трощили і ламали дитячі гойдалки не якісь п’яні хулігани і вандали: робітників на екскаваторах найняли цілком респектабельні чоловіки в краватках. У відповідь на протести з боку шокованих мешканців підприємці надали купу дозвільних паперів iз міської мерії. Мовляв, тепер це наша земля, ми і будемо вирішувати, що тут будувати, а що пускати «пiд нiж». Найбільш дивує у цій історії той факт, що поки дорослі зводили дитячий майданчик, їм ніхто не заважав. Але як тільки роботу закінчили, і діти ледь встигли випробувати нові гойдалки–каруселі, несподівано з’явився «господар» цієї землі та ще й із дозволом на це беззаконня від мерії.

— Ми, мешканці околиці Херсона, просто в шоці, — говорить Лариса Щепьоткіна, голова органу самоорганізації населення «Забалка». — Коли від безвиході створили нашу «робочу бригаду» і стали будувати майданчик для дітей, це був звичайний покинутий пустир у приватному секторі. А як уже чистоту навели, раптово з’ясовується, що це — «чужа територія»! Але ж для наших дітей міська влада абсолютно нічого не робить. Якщо в центрі міста ще хоч щось будують, то у нас діти не мають куди вийти. Кругом руїни, як після бомбардування, дороги зруйновані, розбиті. Нікому до цього немає діла. Так кому ж завадило наше дитяче містечко?

За словами Лариси Щепьоткіної, міська влада давно забула про те, що на околиці міста живуть такі самі херсонці, як і в центрі. Ці люди платять податки, працюють на благо міста, а значить, мають право на нормальні умови життя.

На допомогу людям прийшли і громадські організації Херсона. Завдяки їм вдалося розшукати інформацію про те, що до будівництва дитячого майданчика покинутий пустир дійсно не мав хазяїна. Коли навели довідки з приводу цієї ділянки землі, то з’ясувалося, що насправді земля досі належним чином ні на кого не оформлена і не приватизована.

— Там звалище було років десять. Крім бродячих псів, ніхто і не заходив у ті занедбані місця, — каже керівник профспілки «Народний контроль» Сергій Кириченко. — Я теж допомагав людям будувати це саме дитяче містечко, думав, що й моя донька там гратиметься. А тепер нас елементарно пограбували, зруйнувавши те, що ми створили. Та ще й роблять вигляд, ніби так і треба! Виходить, тільки й чекали, коли люди самотужки та безкоштовно приберуть двометрові купи сміття!

А ось новий власник земельної ділянки не згоден з думкою ініціативної групи мешканців Забалки. Так, Оксана Доготерь — жінка, яка керувала роботами зі знесення майданчика, стверджує, що мешканці побудували дитячий майданчик, який не відповідає жодним стандартам. Тому, мовляв, й вирішили його зруйнувати. Аргумент досить слабкий, адже майданчика, який «відповідає стандартам», за стільки років так ніхто дітям і не збудував!

Поки що мешканці Забалки налаштовані рішуче і відступати не збираються. За словами Лариси Щепьоткіної, найближчим часом буде складено позов для розгляду цієї справи в суді. Адже, крім морального збитку, людям завдано й істотної матеріальної шкоди: кожен iз мешканців Забалки вклав у створення дитячого містечка близько тисячі гривень. А трудилося на добровільних суботниках з розчищення території не менше ста добровільних робітників. Крім грошей, кожен вклав у це дитяче містечко частинку своєї душі, яку знищили просто на очах у дітей байдужі дорослі люди, котрі раніше палець об палець не вдарили, щоб навести лад у мікрорайоні. n