Тарас читатиме про Бульбу

31.08.2012

В Окружному адмінсуді Києва між архівом СБУ та громадським активістом Тарасом Шамайдою було зафіксовано мирову угоду, згідної з якою архів СБУ надав доступ, а до 1 грудня 2012 року зобов’язався оцифрувати справи на командира «Поліської січі» Тараса Боровця — «Бульбу» та провідного ідеолога ОУН Петра Федуна — «Полтаву», повідомляє прес–центр Центру досліджень визвольного руху.

У листопаді минулого року Тарас Шамайда звернувся до Галузевого дер­жавного архіву Служби безпеки України з проханням надати можливість ознайомитися в читальному залі архіву з оперативно–розшуковими справами на відомі історичні постаті Петра Федуна — «Полтаву» та Тараса Боровця — «Тараса Бульбу». Але працівники архіву відмовили йому в цьому, посилаючись на «наявність конфіденційної інформації». Хоча ще в 2011 році під редакцією відомого історика Володимира Сергійчука на основі архівних справ, які зберігаються в Галузевому архіві СБУ, вийшла друком книга «Тарас Бульба–Боровець. Документи. Статті. Листи», де були представлені копії документів із цих справ.

«Враховуючи гарантовану Конституцією України рівність прав, я скерував позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Київ з проханням визнати дії Архіву Служби безпеки України протиправними та зобов’язати надати мені можливість ознайомитися в читальному залі з цими документами», — розповів Тарас Шамайда.

Під час судових слухань архів СБУ листом повідомив Тараса Шамайду про можливість ознайомитися з частиною архівних матеріалів у читальному залі. А потім запропонував підписати мирову угоду про врегулювання спірних правовідносин.

Через те що нині архіви під надуманими приводами намагаються обмежити доступ до матеріалів справ, громадянам важко отримати інформацію про репресованих родичів чи ознайомитися з первинними архівними матеріалами на відомі постаті українського минулого. «Проте сьогоднішній прецедент означає, що відстоювати свої права можливо, варто лише не складати руки і йти до кінця. Навіть якщо вам відмовили в доступі до архівної інформації, наполягайте на своїй правоті», — каже експерт Центру досліджень визвольного руху Ігор Кулик. У коментарі «УМ» пан Ігор додав, що відмови архіву СБУ трапляються нерідко, але якщо раніше в таких випадках із архівом таки вдавалося домовитися, наприклад надсилаючи повторні листи, іноді тричі, але цього разу архів просто–таки вперся рогом. «Це був такий показовий момент (суд. — Авт.) для самого архіву, що коли вони не хочуть надавати можливість людині ознайомитися з документами полюбовно, то вона може добитися цього через суд», — наголошує Ігор Кулик.

Голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович, який у 2008—2010 роках відкрив доступ до архівів КДБ, зазначив: «Це наш перший судовий позов iз вимогою надати доступ до матеріалів на учасників визвольного руху і перша перемога. Саме такими маленькими перемогами громадяни можуть переламати ситуацію і змінити практику роботи архівів, скерувавши її в законодавче русло. Адже закон забороняє ховати історичні документи, особливо ті, де є інформація про порушення прав та свобод людини».

  • Викинемо орду із Храму

    Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>

  • «Марусю, мовчи! Тут на базарі яєць більше, ніж у нас картоплі»

    Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>

  • Загиблих треба шанувати, а не робити з них дороговкази

    У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>

  • За бабці Австрії і під Російською імперією

    На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>

  • Рахівниця й тоталітаризм

    Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>

  • Норвезькі остарбайтери

    Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>