Відсвяткували 21–ту річницю. Та не всі задумуються, що ж святкуємо. Для декого День Незалежності — це вихідний день, можливість послухати концерт на майдані, обіцянки Президента чи кандидатів. Дехто чекав від незалежності здійснення всіх бажань, як Ємеля від щуки, а не дочекавшись, розчарувався: «А що вона мені дала? Нащо нам та незалежність?
Незалежність — не щука з дарами на блюдечку, не манна небесна. Незалежність — це природний стан народу, як свобода — природний стан людини. Вона не повинна давати матеріальні блага, вона дає можливість самому вирішувати свої справи. А вже від людей, народу залежить, як незалежність буде використана у побудові держави, реформуванні суспільства.
Якщо за тебе хтось усе вирішує, то рішення він приймає, вигідні не тобі, а йому. Але характери людей різні, зустрічаються такі, яким справді не потрібна ні воля, ні незалежність, кому комфортно. Нащо свійському бичку, барановi свобода? Їх годують, захищають від вовків. А зубр у пущі сам шукає собі пашу, захищається від хижаків. Небезпечно? Клопітно? Але перспектива бичка одна — здадуть на м’ясо, а баранів — стрижуть...
В Україні одночасно з незалежністю змінювався економічно–соціальний устрій. І саме в цих процесах відбулися перекручення, що стали причиною наших бід. Незалежність тут нi до чого; те ж саме відбулося в Росії, те ж саме було б і при збереженні політичної форми — СРСР. Ті, хто виборював незалежність у 80–х роках, були ідеалістами, вони вірили: от здобудемо, і «все буде добре». Проґавили ідеалісти, плодами незалежності скористалися інші. Через нашу пасивність, через те, що не знайшлося українського Гавела, спритні шахраї захопили майно, захопили владу. Був побудований олігархат — бандитський капіталізм. Але ще не все в нас втрачено; олігархат можна подолати, якщо українці об’єднаються заради цієї мети, заради побудови не тільки незалежної, а й справедливої України. Для здійснення головної мети треба навчитися домовлятися, йти на взаємні поступки у другорядних питаннях.
У сучасному взаємопов’язаному світі абсолютна незалежність неможлива, держави об’єднуються у союзи, блоки. Тут важливо обрати партнерів, які будуть враховувати твої інтереси, а не диктуватимуть свою волю. Нині Росія застосовує до України «газовий диктат». Дехто вважає, що не варто витрачати сили, треба поступитися, вступити у Євразійський союз. Але, якщо не витрачатимемо сили — підемо на дно: економічний диктат, можливо, послабиться, але додасться політичний. За нас будуть вирішувати все і врешті–решт нас перетравлять. Нічого іншого не можна чекати від держави, яка офіційно проголосила пострадянський простір «зоною своїх інтересів». Ми для Росії не суб’єкт, не партнер, тим більше не «братський народ», а об’єкт її інтересів. Типово імперське мислення.
Незалежність для України не впала з неба, вона дорого обійшлася українцям. Отже, цінуймо незалежність, боронімо її!
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
