Вiдкритий лист
Президенту України
Вiктору Януковичу
Шановний пане Президенте України! Як вiдомо всiм вiрним, а знаю, що ви вiдвiдуєте Божий храм, то, очевидно, мали б знати оповiдь про будiвництво Вавилонської башти.
Отже, коли вона вже була майже завершена, то будiвничi, а серед них були фарисеї, iншими словами, безбатченки, задумали зле — припинити цю велетенську споруду. В який спосiб, не знали. Але якийсь злий дух, зайда на будовi, лютий ворог Вiзантiї, себто корiнного народу, вигадав спосiб — вiдiбрати мову в корiнних будiвничих. Вiдiбрати хитрим способом — змiшати мови, аби не було єдиного народу, єдиної мови, аби народ не мiг зрозумiти того, що вiн чинить.
І так сталося. Коли були змiшанi мови рiзних народiв, вони втратили порозумiння. Через такий хаос, помутнiння розуму, незлагодженiсть дiй споруда, тобто башта, недобудована й досi. Наголошу — через помутнiння розуму головних будiвничих, яким диявол помутив розум...
Я селянин. Уродженець Подiлля. Живу на Прикарпаттi. Обидва краї знаю з iсторiї — терени були пiд Австро–Угорщиною, поляками, мадярами, румунами, совєтськими комунiстами та iншими зайдами. Отож знаю, принаймнi на розмовному рiвнi, рiзнi мови. Знаю не тiльки я, а й односельцi та заїжджий народ. Однак я нiколи не чув нарiкань нi вiд кого: нi вiд полякiв, нi вiд румун, нi вiд мадярiв, нi навiть циган та iнших народiв про якийсь дискомфорт чи утиск їхньої мови. Усiм було добре. Щоправда, єдинi, хто нiяк не може зрозумiти, де вiн знаходиться, чий хлiб–сiль та сало їсть, це окремi, дуже окремi кiвалови—колеснiченки, якi кивають на український народ i хочуть його завести на Вавилонську вежу, на вежу, з якої не повертаються. Не повертаються тому, що Бог їм розум мутить. А без розуму, як вiдомо, одна дорога — у прiрву. Цього дуже i дуже бажають зайди, а не корiннi народи: наш український, сусiднi — поляки, мадяри, болгари, трохи далi — нiмцi, французи... Про язичних мову не ведемо, бо й корова язик має, а мови не знає. А вже коли говорити всерйоз, то «язичним» є лише московське князiвство. Про решту — дивимося на атлас Совєтського Союзу: ненцi, алтайцi, буряти, комi тощо. І нiде не значаться рускiє. Лише федерацiя. То яку мову нам гилять? Федеративну на основi тувинської, чукотської? Якої, панове федерали, а разом iз ними всi решта?
Та зайдам це байдуже. Їм аби вислужитися.
Шановний пане Президенте! Ви Президент українського народу. То насамперед мали б захищати Україну, її народ, мову, землю, державу, а також усi нацiональнi меншини, що проживають на українськiй землi. Без вивищення одних над iншими. Отже, на якiй пiдставi Вас дурять, що є народи вищими над нижчими. На пiдставi того, що однi загарбали бiльше, а iншi — менше. Сподiваюся, Вам вiдомий той факт, що iз захiдних областей України у 40–х роках вивозили до Сибiру ешелонами українцiв, а в їхнi оселi поселяли «рускоязичних». Так було на Буковинi, Лемкiвщинi, Закерзоннi, Одещинi, в Криму. Цього прагнуть i тепер «язичниє»?
Пане Президенте, я неодноразово бачив Вас у храмах. Мене не цiкавить, якого патрiархату. Це Ваша особиста справа. Бог єдиний. Як на Вавилонськiй баштi, так i на Буковинi, в Одесi, Хелмi, Комi, Татарстанi тощо. І перед Богом усi рiвнi. «Язичнi» i без. Але хтось та має вiдповiдати за злi язики.
Будучи серед людей рiзних нацiональностей, рiзних вiросповiдувань, чую одне i те саме: може, Президент дослухається до слова Божого, бо, не дай Боже, щоб iз нами так сталося, як iз будiвничими Вавилонської вежi.
Усе в руках Божих. І Президент теж! Молiмося за Україну.
Степан СЕМЕНКІВ
с. Дем’янiв,
Галицький район,
Івано–Франкiвська область