Заборона грального бізнесу в Україні — це звичайнісінька фікція, а подекуди — зайвий мотив для піару окремих політиків. У 2009 році уряд Тимошенко урочисто взявся за боротьбу iз залами гральних автоматів, які викачують гроші у довірливих громадян. Тоді вийшов Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні», пункт 2 якого говорить: «В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх». Заборонені заклади по всій країні на короткий час закрилися. Однак згодом поновили діяльність — як інтернет–клуби чи інтернет–кафе. Власники знайшли «дірку» в законі — заборона не поширюється на інтернет–клуби та комп’ютерні стимулятори. Тож ігрові автомати стали віртуальними — оселилися в комп’ютерах. Відтак через інтернет–мережу, сидячи за комп’ютером, гравці могли отримувати бонуси, які згодом конвертували у гривні. Скоро вже нова влада вирішила закон «підправити», змінивши саме термінологічне визначення грального бізнесу, до нього віднесли інтерактивні заклади, комп’ютерні стимулятори та електронне казино.
Та все знову вийшло не так. І якщо ви зайшли до сяючого кольоровими вогнями закладу, на якому написано «Державні лотереї», і побачили там кілька десятків ігрових автоматів — не дивуйтеся. Це не ігрові автомати, а «термінали». У деяких випадках працівники можуть навіть показати ліцензію на діяльність та постанову суду, який не побачив у ній порушення закону. А міліція на ваш виклик тільки обуриться — мовляв, змусили тільки витрачати час. Бо тепер гральні автомати з інтернет–клубів перетворилися на «Державні лотереї» з терміналами. А на лотереї заборона не поширюється.
Знайомий інтер’єр
Шевченківський район столиці, вулиця Щербакова, 2. Кругла будівля виблискує вогниками і золотистим написом «Кінг». Справа від нього іще один — «Державні лотереї». Однак насправді ви тут ніколи не купите білет «Кено», «Суперлото» чи «Лото–Забави». Натомість усередині впізнаємо знайомий інтер’єр — мінімальне освітлення, кілька рядів гральних автоматів та валютообмінник. Тут, перед яскравими екранами, медитативно потягуючи цигарки, засіли шукачі щастя.
Працівниця «Кінгу» пояснює нам — новачкам — принцип роботи цієї «державної лотереї». Береш пластикову картку, сідаєш перед автоматом, вставляєш її у спеціальний приймач. Потім вводиш у автомат купюри: від 20 гривень — і хоч до самого дна гаманця. Обираєш гру, робиш ставку. Молодик із метеликом на шиї люб’язно пояснює суть кожної гри — можна вибрати добре відомий режим ігрового автомата, можна — «режим лотереї». Але суть від цього не змінюється. Ця «лотерея» — той же автомат, тільки ставку робиш при менш досконалій графіці, яка імітує лотерейний білет. Пропонує, за бажання, закурити. Попільнички підносять до автомата, аби не переривати процес. Дуже скоро, після незначного успіху, свою двадцятку ми успішно програємо (минає менше 15 хвилин). Такі «державні лотереї» — це практично те саме, що й не дуже призабуті столичні «інтернет–» чи «інтерактивні клуби». А до заборони уряду Тимошенко 2009 року — просто «гральні автомати». Найприкріше те, що, як з’ясувалося, міліція в даному випадку не те що безсила — на обличчях міліціонерів Шевченківського райвідділку (яких ми викликали, аби припинити роботу закладу) читалося приблизно таке: «Ми про цю точку знаємо, ми тут уже кілька разів були, нічого з цього не вийде».
І справді: дуже скоро працівники «Кінга» надали правоохоронцям документацію: і про те, що прокуратура вже вилучала автомати, але потім повернула (бо нібито це й не автомати насправді, а «лотерейні термінали»), і про численні візити правоохоронців. А на підсумок — постанову суду, який визнав, що мережа «Кінг» — це таки державна лотерея. І всі необхідні дозволи у фірми, яка стоїть за «Кінгом», є. Наші покази заносять до протоколу і дають талон із реєстраційним номером повідомлення про злочин. Заклад не припиняє своєї роботи ні коли проводиться оперативна зйомка, ні коли беруть пояснення у працівників. Навряд чи цей «Кінг» припинить роботу після рішення суду — якщо до цього дійде.
Така от «лотерея»
«Насправді у нормах закону та підзаконних актах, які регулюють лотереї, ніде не зустрічається поняття «лотерейний термінал». Немає його визначення, — говорить «УМ» Микола Єременко, активіст, що бореться з гральним бізнесом. — Лише виписано, що сам білет лотереї — це паперовий носій. А ці термінали, по суті, — ті самі гральні автомати, тільки в одному випадку «прикриті» судовими рішеннями, в іншому — банальним кришуванням органами». За словами Миколи, діяльність закладів, подібних до «Кінга», може бути вигідною і Міністерству фінансів. Адже, крім «терміналів», у декотрих таки можна купити справжній білет державної лотереї. Виходить така собі напівправда: паперові білети держлотереї тут таки продають, а те, що є гральні автомати, — то це не автомати, а «лотерейні термінали». Або ж узагалі оригінальний варіант: міліція під час огляду ні автоматів, ні терміналів може не помітити.
Такий випадок стався у травні цього року. Після нападу активістів УНСО на заклад із «однорукими бандитами» справу порушили не проти власника автоматів, а проти унсовців, які, втомившись чекати на адекватну реакцію міліції, вирішили власними силами припинити злочинну діяльність. Речник столичної міліції Ігор Михалко, попри розповсюджене в інтернеті відео з місця подій (на ньому молодики б’ють саме автомати), переконував, що невідомі трощили меблі. Підприємство ж — законно реалізовувало державні лотереї. Тепер юнаків судять. Міліція столиці пізніше виправдовувалася: «за результатами багатьох незалежних експертиз лотерейні термінали не є гральними автоматами і слугують для придбання лотерейного білета та візуалізації процесу розіграшу на екрані».
«Лобіст завжди... сильніший»
Узагалі київська міліція закиди щодо бездіяльності та «кришування» пов’язує з «активізацією політичної діяльності у країні». Як зазначили «УМ» у відділі зв’язків з громадськістю Головного управління МВС України в Києві, у повідомленнях та заявах, що надходять від мешканців та громадських організацій, «відсутня конкретна інформація щодо роботи гральних закладів». Там звітують: «тільки впродовж поточного року київськими правоохоронцями виявлено 260 гральних закладів. У 117 випадках гра велася з використанням гральних автоматів, у 143 — комп’ютерів зі стимуляторами гральних автоматів. Вилучено майже 4 тисячі одиниць грального обладнання — понад 2 тисячi гральних автоматів, майже 2 тисячі системних блоків з інтегрованими програмами стимуляції азартних ігор та 3 термінали тоталізаторів».
Активіст ГО «Форум порятунку Києва» — організації, яка із 2009 року всіляко підтримує заборону грального бізнесу та моніторить її дію в столиці, — Віталій Черняховський теж відзначає певний позитив у боротьбі з гральними автоматами. Однак наголошує, що міліція досі «валяє дурня», коли йдеться про так звані «державні лотереї». «Ніяких держлотерей там переважно немає, є гральні автомати, і треба фіксувати злочин, — зазначає він «УМ». — Заборонити гральний бізнес в Україні остаточно — не так уже й важко. Однак до бездіяльності правоохоронців додається і те, що у парламенті є лобісти практично усіх негативних суспільних явищ — і тютюнопаління, і алкоголю, і грального бізнесу».
