Якщо підприємство вже давно й безнадійно збиткове, єдиний вихід для власника — закрити його, доки не збанкрутів. Та як пояснити це людям, для яких робота на цьому підприємстві — єдине джерело прибутку? У такій непростій ситуації опинилося керівництво компанії «Карбонсулчіс», а разом із ним — і весь італійський уряд. Післязавтра міністри зберуться на спеціальне засідання, аби вирішити, що робити з останньою в Італії вуглевидобувною шахтою.

Уряд Колумбії уклав у Гавані угоду з Революційними збройними силами Колумбії (FARC) про початок мирного процесу, повідомляє канал TeleSUR. За ті півстоліття, протягом яких триває збройний конфлікт, сторони вже кілька разів сідали за стіл переговорів, зокрема 1991 року у Венесуелі та 1992–го — у Мексиці. Але цього разу оглядачі вважають шанси досягти згоди більшими. Таємні переговори між представниками уряду президента Хуана Мануеля Сантоса та FARC розпочалися у травні в столиці Куби за підтримки й посередництва кубинського уряду, а також урядів Венесуели й Норвегії. На диво, сторони дійшли згоди, про що Сантос оголосив офіційно — це може означати початок замирення після десятиліть боротьби. У жовтні в Осло стартує офіційна частина переговорів.

«Життя невільника на галерах. Палаци, яхти, автомобілі, літаки та інші аксесуари» — так співголова російського Опозиційного демократичного руху «Солідарність» Борис Нємцов та активіст Леонід Мартинюк назвали своє дослідження, присвячене розкішному життю президента Росії Володимира Путіна. Офіційна презентація цієї праці відбулася вчора в Москві. Брошуру, видану накладом 5 тисяч примірників, розповсюджуватимуть під час автопробігу «Сибір—Москва», який стартував 27 серпня й закінчиться 15 вересня масовою акцією протесту проти режиму Путіна у столиці Росії.

28 серпня 1991 року — через чотири дні після ухвалення Верховною Радою Акту проголошення Незалежності України — до Києва прибула державна делегація Росії на чолі з віце–президентом РФ Олександром Руцьким. Метою посланців «російської демократії» (які щойно подолали спробу путчу) було вмовити українське керівництво підписати... новий союзний договір. За два дні перед тим, 26 серпня, Москва провела арт–підготовку — прес–секретар російського президента зробив заяву, в якій, зокрема, пригрозив: «у випадку припинення союзницьких відносин Російська Федерація залишає за собою право порушити питання про перегляд кордонів». Те, що заяву зробив не Єльцин, а чиновник його адміністрації, залишало свободу для маневру: зрештою можна було звалити все на «стрілочника», хоча, як відомо, прес–секретар ніколи нічого не мовить од власного імені. Ось такою була перша сторінка новітньої історії українсько–російських відносин. Нагадаю: за кілька місяців перед тим, 15 січня 1991 р., Борис Єльцин підписав у Таллінні разом із керівниками балтійських республік заяву про те, що Росія, Литва, Латвія та Естонія надалі будуватимуть свої відносини на основі норм міжнародного права, а не як республіки СРСР. Тож мусимо пам’ятати: Україну Москва ніколи так легко не випустить із «братніх обіймів».