Сьогодні в Україні офіційно стартує виборча кампанія. І хоча весь агітаційно-пропагандистський бруд у нас іще попереду, вже зараз можна стверджувати напевне: попри те, що у житті нашої молодої держави ці великі президентські перегони вже не перші, ТАКОГО забігу Україна ще не бачила. Одні його учасники змагатимуться за збереження існуючого режиму, своїх капіталів, впливу та посад, інші намагатимуться розпочати новий, демократичний, етап розвитку держави. На кону стоять надто великі ставки, і від того, хто зірве банк, залежить доля не лише учасників мегаперегонів, які де-юре почалися цього дня, а й усього українського народу. Про те, якими, на їхню думку, будуть визначальні риси цієї доленосної кампанії, «УМ» вирішила поцікавитися в українських політологів.
Редактор журналу «Політична думка» Володимир Полохало стверджує, що «ця кампанія, незалежно від того, хто переможе на президентських виборах, поставить після себе крапку лише на парламентських виборах 2006 року. За підсумками цієї кампанії нарешті можна буде дати відповідь на питання, яке колись ставив Леонід Кучма: «Яку Україну ми будуємо?». Логіку відповіді пана Полохала легко зрозуміти: або ми продовжуємо залишатися з Кучмою в особі Януковича, або, обравши кандидата від опозиційних сил, починаємо писати нову сторінку української незалежності. І остаточну відповідь на питання Кучми ми, схоже, справді дізнаємося лише у 2006 році, коли до Верховної Ради вперше увійде депутатський корпус, обраний на суто пропорційній основі. Але це буде потім, а поки що треба пережити вибори-2004.
Наразі безперечним лідером «президентських виборів, якби вони відбувалися найближчої неділі», як і два роки тому, є Віктор Ющенко. Рейтингова перевага провідника «Нашої України» над найближчим переслідувачем, Віктором Януковичем, у другому турі (який наразі видається неминучим) сягає 8—10 відсотків. Попри це, людина, яку називають найбільшим політичним ворогом Ющенка в Україні, голова СДПУ(о) і керманич президентської Адміністрації Віктор Медведчук переконаний, що лідер «НУ» майбутні вибори не виграє. На запитання журналу «Кореспондент» про те, чим займатиметься В. В. М., якщо наступним гарантом стане Ющенко, Медведчук лаконічно відповів: «Не стане». Однак усім зрозуміло, що надолужити великий гандикап між Ющенком та Януковичем можна лише двома способами: надбрудними технологіями або застосуванням фальсифікацій під час підрахунку голосів.
Політологи стверджують, що цих технологій на майбутніх виборах буде достатньо. За словами Володимира Полохала, «максимальні ставки на їхнє (різних технологій. — Авт.) застосування робляться з боку провладних сил. Кланово-олігархічний режим базується на цьому, й адмінресурс — основний його стрижень. Цей адмінресурс може дати 5—10 відсотків, чого буде досить, аби спотворити волевиявлення». Іншим методом, який, на думку Полохала, може застосовувати влада, стане «популізм на соціально-економічному грунті». При цьому варто нагадати, що мінімальний рівень зарплати Янукович планує підняти десь у жовтні, якраз у розпалі виборчої кампанії. Тепер абсолютно зрозуміло, чому підвищення рівня зарплати «більшовики» так блокували минулого року: ставка робилася на те, аби підняти його напередодні виборів, а заслуги «списати» на супергосподарника Віктора Федоровича.
Будуть на майбутніх виборах і компромат, і, власне, брудні технології. Цієї думки дотримуються усі три політологи, до яких звернулася «УМ», — Володимир Полохало, Кость Бондаренко та Дмитро Видрін. «Вона (кампанія. — Авт.) буде доволі брудною, — зазначає Коcтянтин Бондаренко. — Боюся, що буде багато неприємних несподіванок, провокацій, у тому числі щодо електорату, які матимуть за мету посіяти серед виборців паніку, змінити електоральну думку. Досвід показує, що провокації щодо електорату набагато дієвіші за провокації проти політиків. Узяти для прикладу хоча б 11 вересня (коли у США було скоєно теракт на хмарочоси Всесвітнього торговельного центру. — Авт.), вибухи у Росії, взяття заручників у театрі на Дубровці».
З Бондаренком складно не погодитися. Бо досвід останніх років справді показує: як би влада судами, телебаченням, компроматом не намагалася осквернити опозицію, остання має стабільну підтримку населення. Серед нещодавніх прикладів провалу подібних технологій можна назвати скандал із помічником Юлії Тимошенко Володимиром Боровком, через якого «леді Ю» нібито передавала хабарі суддям. Інша річ — вплив на громадську думку застосуванням якихось надбрудних методів. У цьому плані показовими є вибори мера у Мукачеві, де влада намагалася показати народові: незалежно від того, за кого він проголосує, переможцем оголосять того, кого потрібно. Перемога Ернеста Нусера не була головною метою цих виборів. Зате саме після «мукачівського шабашу» зросло число людей, які, попри готовність підтримати Ющенка, висловили думку, що Президентом стане Янукович.
Яким чином протидіяти цим методам влади — починаючи від свідомих провокацій і завершуючи застосуванням фальсифікацій? Володимир Полохало твердить, що «протидія цим технологіям найважливіша», і тут багато що «залежить від здатності Ющенка і його команди до протидії». Іншим фактором, який мав би наступити на горло брудним засобам боротьби, Полохало називає увагу зовнішніх чинників — передусім Заходу: «Влада сьогодні не спроможна захиститися від проявів демократичної глобалізації. Зрозуміло, цей вплив буде відчутнішим, ніж у попередніх трьох кампаніях. Стан демократії в Україні вже ніколи не буде лише внутрішньою справою українців, незалежно від того, як демократія сприйматиметься самими українцями», — зазначає Володимир Іванович.
А от на думку нинi близького до Януковича Дмитра Видріна, директора Європейського iнституту iнтеграцiї i розвитку, основну боротьбу, в тому числі й технологічну, Україна побачить лише восени: «Кампанія почнеться з великим запізненням. Ніхто не вірить у ці старти (передвиборчої кампанії. — Авт.): еліти розбіжаться по Багамах та інших островах, повернуться аж у вересні, і найцікавіші події ми побачимо тільки восени. А оскільки залишатиметься небагато часу, буде великий рівень застосування технологій, антитехнологій, компромату з боку влади на опозицію і з боку опозиції — на владу». Водночас пан Видрін сумнівається в тому, що ці технології виллються у щось «фатальне», із застосуванням сили: «Буде гостро, побачимо багато «перчику», але він не перейде в кров».
Водночас, на думку Бондаренка та Видріна, майбутня кампанія не надто відрізнятиметься від попередніх і багато в чому буде звичайною та рутинною. У плані застосування технологій і якихось «архітектурних» форм (скажімо, пан Полохало зазначає, що відмінність виборів-2004 від попередніх полягає в тому, що до них уперше йде опозиційна платформа на базі «НУ» та БЮТі, до того ж із чітко виписаною програмою подальших дій) — можливо, в цій кампанії ми справді не побачимо чогось екстра-нового. Але цього не скажеш про долю майбутніх виборів. Сьогодні суспільство взяло до рук перо і почало писати нову сторінку державотворення. Чи буде вона такою, як попередні — з кризами, страйками, низьким рівнем життя, з багатьма «ляпками» та перекресленнями, — чи вона буде новою формально і змістовно, побачимо на іспиті, який почнеться 31 жовтня і завершиться у другому турі.