Зграя українофобiв та антидержавна орда «тушок» взялися антиконстуцiйними, шахрайськими методами нищити українську мову як основу iснування незалежної держави. Такої ганьби, яку вчинили 248 навiжених холуїв, не знала ще iсторiя української землi. Вони перетворили Верховну Раду на «сходняк» для клептоманiв i ненависникiв України. Розперезалися настiльки, що всi українцi, де б вони не жили, здригнулися вiд наруги, якої не було навiть пiд час найкривавiших диктатур, якi були на українськiй землi. Вiдомо, народ, який не хоче i не вмiє захищати свої iнтереси, захищатиме чужi й стане рабом панiвної нацiї. Неможливо повiрити в те, що частина українцiв добровiльно, вiддала країну, свiй добробут, свободу i нацiональну гiднiсть у руки неосвiчених, аморальних невiгласiв, для яких Україна — територiя, де можна безкарно займатися корупцiєю, хабарництвом, брехнею i обманом, прийти до влади i стати найбагатшими олiгархами у свiтi.
Наруга над мовою зiбрала перед Українським домом молодих патрiотiв України, якi готовi, як i воїни Української повстанської армiї, служити Українi, українськiй нацiї до загину.
Хочу засвiдчити: за часiв диктатури Сталiна навiть у тюрмах i в таборах влада негайно реагувала на голодування протестувальникiв. Так було пiд час Норильського повстання та страйку на золотовидобувнiй шахтi, на Колимi. Реагувала не тiльки адмiнiстрацiя табору, а й вищi посадовцi, генерали ГУЛАГу, прокуратури, ЦК партiї. Сьогоднiшня влада не спроможна до дiалогу з українським народом, до людського ставлення до протестувальникiв. Не всi українцi розумiють, що в них залишилося забрати тiльки мову i землю, а все iнше (економiка, фiнанси, теле–, радiопростiр) уже давно в чужих руках. Недарма гарант Конституцiї почав звертатися до громадян країни чужою мовою, щоб догодити своїм iмперським патронам. Це може бути кiнцем незалежної української держави. Недолугi полiтикани думають, а деякi з них вiрять, що українське суспiльство стерпить таку наругу. Не стерпить! Про це свiдчить протест i голодування молодих українцiв i не тiльки в Українi, а й в усiх країнах, де живуть українцi, — Австралiї, Канадi, Америцi, в Європi та Азiї.
Доречно нагадати українофобам i слугам чужих iнтересiв, що українську мову нищили i забороняли упродовж чотирьох столiть, але вона вижила, живе i житиме вiчно, як вiчно iснуватиме Україна й українська нацiя.
Нормальнi українцi та європейцi знають — давно переконалися, що влада, яка втратила зв’язок iз народом i спирається на багнети, завжди приречена, як би вона не закручувала гайки. Тут уже не допоможуть нi величезнi грошi, ні примiтивна пропаганда, ні пiдкуп, ні навiть суцiльний терор. Народ, уставши з колiн, не може бiльше животiти в клановiй системi та оплачувати зi своєї кишенi розкiшне життя владних структур i 17 мiльярдiв гривень за знищення української мови.
Щемить серце, болить душа, коли бачиш, як голодують, як страждають молодi хлопцi та дiвчата, патрiоти України, готовi до самопожертви, щоб захистити мову, нацiональну гiднiсть, державнiсть i незалежнiсть. Сьогоднi полiтв’язнi згадують свої молодi буремнi роки, коли вони в тюрмах, таборах голодували, щоб захиститися вiд свавiлля влади та наруги над нацiональною гiднiстю та українською мовою. Ми вiрили й вiримо в перемогу правди, справедливостi та вiдродження української мови на всiх теренах України. Тiльки треба пам’ятати пророчi слова: «Мово рiдна, слово рiдне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камiнь має».
Іван ГАСЮК, почесний голова Кримського республiканського товариства полiтв’язнiв i репресованих
Алушта, Крим