Знову в Українi приблудними аферистами–iлюзiонiстами, що прилипли до неї, як тi п’явки, дiється вистава, котру вони для заспокоєння не дуже розумних мiсцевих тубiльцiв пiдло й нахабно величають парламентськими виборами. Прокиньтеся ж заради Бога нарештi, українцi, скiльки вже можна хропiти? Бо ви у своїй сплячцi проспали все i вся. Невже ми, українцi, з’явилися на цей свiт тiльки для того, щоб заносити комусь на крутому поворотi те саме, а потiм зневаженими, вiдживши сяк–так вiдмiрений життєвий шлях, вiддавати Боговi душу? Так може жити хiба що худоба. Невже так тяжко осмислити, що до наших iз вами виборiв сьогоднiшнi полiтичнi шулери чужоземного походження не мають жодного стосунку. Вибори в Українi — не прерогатива українцiв без усiлякої там допомоги «братiв» i «побратимiв».
Нас, українцiв, проживає поки що в державi 78%, а «братiв» росiян — 17%, тож, виходячи з 46 мiльйонiв усього населення українцiв — 35,88 мiльйона, а «братiв» — 7,82 мiльйона. Отож ми нарештi повиннi затямити, що в Українськiй державi парламент має бути українським, а не донецьким. Депутатський склад парламенту повинен мати 351 депутата–українця, 77 — росiян i 22 мiсця для нацменшин. А сьогоднi в парламентi все навпаки, там добрячi двi сотнi депутатiв–євреїв, стiльки ж «братанів»–росiян i кiлька десяткiв наших, якi виконують роль холуїв. Ось тому так i виходить, що якихось два задрипаних Ка–Ки, будучи самi рекламними хохлами (прадiд i дiд зубатого великороса мав прiзвище Кивало) пiднесли величезну дулю українському суспiльству. Нам нав’язали нашу ж мову, тiльки калiчену–перекалiчену, з новою назвою «русский язык». Помахом клешнi Чечетова парламент чужинцiв нагадав нам, хто ми є у своїй же хатi, тобто нiхто. Оце наше «нiхто» затвердив Сам, поставивши карлючку пiд своїм повелiнням. Дивує обмежений iдiотизм деяких дiтей похилого вiку, якi зверталися, скиглячи, до того «Нiщо», аби вiн не пiдписав отой маразм, нав’язаний українцям клятими окупантами. Чи повиннi ми йти на вибори, якщо їх можна так назвати? Дивишся, знову до парламенту однi й тi самi пики лiзуть, аякже, така лафа — не життя, а рай, став депутатом — ти вже недоторканний. Жiнка, дiти, його вилупки, стають недоторканними «мажорами», роби, що хочеш — нiхто не зачепить.
Сьогоднi наш парламент — це звичайнiсiнький базар, де продаються «народнi» депутати i самi все продають. Виходить, якщо депутат — мерзота, то мерзота народна, а народ, що його обирав, — теж добряча штучка. Як ви думаєте, кому служитиме черговий парламент i чий вiн буде, якщо скуплять не окремих депутатiв, а партiї? Чи дозволить Коломойський Королевськiй бути кимось iншим, нiж його слугою? Чи дозволить теж слов’янин Фiрташ щось своєму слузi Кличковi? Що для України доброго може зробити шайка Симоненка—Гольбаха, слуги Путiна? Як тут вiрити в об’єднану опозицiю, оцю «Лебiдь, Рак i Щука», очiльники мiзерних партiй, що туди увiйшли, генiй на генiї, i якi пiсля виборiв розбiжаться, хто куди, i продадуться, як завжди. Ми ще пам’ятаємо, як ця братiя кинула Ющенка, зваливши на нього свої грiхи, обплювавши i оббрехавши його на догоду отiй миршавенькiй жiночцi, що крутила роги Українi. Нi, портрет Юльки на плакатах вiдштовхує вiд безхребетної опозицiї. Та все ж голосувати потрiбно iти, тiльки бюлетенi перекреслювати навхрест.
Анатолiй ЖИВОГЛЯД, пенсiонер, дитина вiйни
Кам’янка–Дніпровська, Запорізька область