Оригінальний, а якщо називати речі своїми іменами — блюзнірський спосіб підтримати російських опозиціонерок із панк–гурту Pussy Riot обрали українські апологетки оголення грудей із, як вони себе називають, громадського руху «Фемен». «Із солідарності» з засудженими в Москві «Пуссі» дівчата зрізали бензопилкою хрест, встановлений у Києві на вшанування жертв політичних репресій. І, за аналогією з акцією Pussy Riot у храмі Христа Спасителя, назвали цю акцію «треш–молебень від групи «Хрестоповал». Байдуже, що російські «кицюні» протестували проти влади у храмі аж надто наближеної до неї церкви, закликаючи Богородицю прогнати Володимира Путіна, за що й постраждали. Наші «цицюні» на акцію протесту проти Віктора Януковича у, скажімо, Успенському соборі Києво–Печерської лаври (УПЦ МП) не наважаться нізащо. Власне, досі жодна акція «феменісток» прямого «наїзду» на Президента, Прем’єра чи інших керівних осіб держави не містила.
Дерев’яний хрест у пам’ять жертв політичних репресій над майданом Незалежності, навпроти колишнього Жовтневого палацу (нині Міжнародного центру культури і мистецтв), де свого часу розміщувалися катівні НКВС, встановили у дні Помаранчевої революції. «Його було встановлено представниками різних регіонів України й освячено владиками різних конфесій», — повідомила у «Фейсбуці» Тетяна Мокріді, яка на той час очолювала інформаційний департамент штабу Ющенка.
«Хрестоповальна» акція набула широкого резонансу (серед тих, хто її засудив, опинилося навіть багато колишніх прихильників «Фемен»), і не залишилася непоміченою правоохоронцями — Головне управління МВС у Києві порушило за фактом знищення хреста кримінальну справу. Як поскаржилися «феменки», міліція оточила їхній офіс на вулиці Михайлівській, 21 (до речі, оренда квадратних метрів у самому центрі Києва надзвичайно дорога).
А наступного дня після акції топлес–протестувальниць на місці спиляного постав новий хрест — його спільно встановили представники ВО «Свобода» і громадянського об’єднання «Збережи Київ». Невдовзі цей тимчасовий пам’ятник жертвам радянських репресій обіцяють замінити на постійний, із дуба.
КОМЕНТАР
Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАНУ
— У випадку московських дівчат видно безпросвітну чорносотенну реакцію керівних прошарків російського суспільства на будь–яку поведінку, що не узгоджується з глибокою політичною реактивною традицією. У нас зовсім інша річ. Що хотіли сказати люди, які паскудили той пам’ятник? Йдеться не про такі речі, по яких можна мати різні погляди. Йдеться про смерть людей, про те, що треба схилити голови. Я не беруся судити, кому це було потрібно. Але цей вчинок знецінює зусилля України та усього світу в боротьбі проти авторитаризму та тоталітарних режимів.