Президент таки підписав мовний закон, тепер російська мова «у законі» і фактично прирівняна до української, хоча «регіонали» кажуть, що зробили нам велику поступку, зберігши за українською мовою назву державної. Назви та ярлики вони клеять на фасад держави, аби вона привабливо виглядала для зовнішнього світу.
Вчинок Януковича промовистий, бо він обіцяв дослухатися до кожного, обіцяв підписати закон тільки після висновку експертів. Не дослухався він ні до учасників мітингів, голодування, ні до групи інтелігенції, що змушена була їхати до нього на уклін, ні до експертів, які не встигли зробити висновків. Підпис засвідчив, що сподівання на «доброго барина» були марні. Наївно було думати, що Колесніченко та Ківалов зляпали закон за своєю ініціативою, що прийняв закон Чечетов помахом руки. Це пішаки. Підпис поставив «хазяїн».
На Одещині, Харківщині, Донеччині адміністрація вже готова впроваджувати закон, потрібних коштів, правда, ще не підрахували. У Харкові «русофіли» зраділи законові до очманіння, тільки цим можна пояснити нісенітницю, проголошену від обласного осередку ПРУ: «Мы можем петь колыбельные песни на русском языке». Та хіба до закону це було заборонено?! «Зворушлива» (насправді спекулятивна) тирада призначена, щоб від імені дітей, які нібито були позбавлені колискових, сказати: «Спасибі партії та особисто т. Януковичу за щасливе дитинство».
Закон про мови в УРСР треба було змінювати, врахувати інтереси нацменшин, російськомовних громадян (закріпивши законом для них можливості, більшість з яких вони фактично мають), захистити мови, які щезають. Але ж одіозний закон не захищає зникаючі мови, що, власне, і є метою Європейської хартії (а зовсім не захист нацменшин). Чинний уже закон підриває державність української мови, а значить, підриває і саму державність. Закон містить багато невідповідностей Конституції та Хартії, нестиковок.
Українцям кинуто кістку: Янукович доручив Кабміну створити робочу групу для удосконалення законодавства про мови, пообіцяв розробити Держпрограму всебічного розвитку та функціонування української мови. У часи СРСР до радянських свят здавали об’єкти з недоробками; аналогічно недосконалий і суперечливий закон «здано» до виборів. Ліквідувати недоробки обіцяно у вересні, можливо, приберуть неоковирності, що впадають у вічі. «Здачею до дати» є підписання одіозного документа з наступним його «удосконаленням»; знайома практика: спочатку укладають асфальт до свята, потім зривають його щоб прокласти труби.
Янукович цим кроком хотів зберегти голоси українських росіян, які могли перейти від ПРУ до КПУ, зате й українці тепер знають, за кого не можна голосувати.
Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технiчних наук
Київ