Десь тут була Кришталинка

Вона вийшла на сцену в чудовому національному подільському вбранні, маленька й голосиста, аби собою символізувати відкриття фестивалю. Так повелося, що на «Кришталевих джерелах» щороку була своя Кришталинка. Колись — дівчинка в блискучій пишній сукні, сьогодні — маленька подоляночка. Адже фестиваль, який досі відбувався переважно в Сумах, хоча нерідко й мандрував країною, цьогоріч завітав до Вінниці. Й тут знову дружно запрацювали в дитячих руках відеокамери, диктофони, фотоапарати. Бо ж коли ще можна побачити й поспілкуватися із народним артистом України Володимиром Талашком і разом із ним переглянути кадри фільму «В бій ідуть самі старики», де він співав у хорі Леоніда Бикова. Почути побажання — девіз героя «Двох капітанів» Сані Григор’єва «Боротися й шукати, знайти і не здаватися» з уст самого виконавця цієї ролі у відомому радянському кіно, режисера Бориса Токарєва. Побачити фільм чарівної дружини Бориса, заслуженої артистки Росії, режисера Людмили Гладунко, до речі, народженої на Вінниччині. Сприйняти мудрі поради від ведучих майстер–класів, оператора Володимира Таргонського та сценариста, режисера Романа Ширмана; від поважних членів журі... Нарешті, дізнатися, що відомий російський та американський кінорежисер Родіон Нахапетов, який прилетів на «Кришталеві джерела» з Лос–Анджелеса, співає «Дивлюсь я на небо» зовсім без акценту. Втім, і не дивно з його українським корінням...

Міжнародний дитячий, молодіжний фестиваль аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела» народився 21 рік тому в місті Кролевець Сумської області. Як пояснює один із його засновників, тепер — член оргкомітету, голова правління Асоціації діячів кіноосвіти і медіапедагогіки України Ілля Фоменко, обрали те місто тому, що захід був загальносоюзним, а Кролевець — десь на перетині шляхів із Києва, Москви та Сум. Утім, загальносоюзним захід був уперше й востаннє, бо саме поки його проводили, Україна встигла стати незалежною. Відтоді фестиваль дитячого кіно назвався українським. Пізніше — міжнародним. А до кіноблоку додалися блоки фото, телебачення, радіо — а таки уміють творити наші діти!

Серед засновників фестивалю — міністерства культури, освіти і науки, молоді та спорту, національні спілки кінематографістів, фотохудожників, асоціації діячів кіноосвіти й медіапедагогіки. А найголовнішим куратором «Кришталевих джерел» останніми роками стала Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. На Вінниччині фестиваль також знайшов опікунів, зокрема Григорія Калетника — ректора Вінницького національного аграрного університету, на базі якого нині живе фестиваль.

Прийняти близько трьохсот учасників, половина з яких дуже юного віку, непросто. Але фестиваль має двох берегинь — директора з організаційних питань Олену Ракіну та творчого директора Олену Зеленську. Перша слідкує за тим, щоб усім усього не бракувало й усе відбувалося вчасно й до ладу. Друга — щоб це було весело, креативно, а головне — аби побільше творили самі діти. Малеча не нарікає і вже мріє про наступні фестивалі.

До речі, не виключено, що «Кришталеві джерела» остаточно стануть мандрівними. Голова оргкомітету фестивалю, член Національної ради Оксана Калетник вважає: фестиваль потребує нових обширів, адже має ще й просвітницьку місію. А мандруючи, його юні учасники отримують змогу познайомитися з різними містами нашої країни, глибше пізнати історію українських провінцій.