Рiвняння направо!

Тиждень як стартувала кампанія виборiв у Верховну Раду України. Своїми міркуваннями щодо діяльності Партії регіонів, а також оцінками програм лідерів опозиції поділився народний депутат України, лідер Української народної партії Юрій Костенко. На його думку, відсутність реформ веде Україну в глухий кут або назад — в російські обійми. Парламентські вибори могли б докорінно змінити ситуацію, якби більшість у парламенті отримали проукраїнські політичні сили.

Освистане «диво» від «регіоналів»

— Партія регіонів виконала свою політичну обіцянку, — російська мова фактично отримала ті ж самі права, що й державна — українська. Якими можуть бути наслідки такого передвиборчого кроку?

— Уперше в новітній історії проблема поділу України на два береги Дніпра загострилася до краю через політику команди Януковича. Влада подовжила перебування ЧФ РФ — тобто іноземних окупаційних військ — у Криму до 2042 року. Законодавчі переваги, що надано російській мові, перекреслюють конституційну практику європейських країн. «Мовний» закон не має нічого спільного з Хартією регіональних мов, яка захищає лише мови народів, що не мають власної державності. Російській мові не загрожує вимирання, бо за нею стоїть РФ — надпотужна держава, яка виділяє на її розвиток кошти, що дорівнюють половині українського держбюджету.

Владна команда, що ставить під сумнів базові принципи державності, штовхає Україну до громадянського протистояння. Кремль, який за 21 рік незалежності не зміг поглинути Україну, при мовчазному нейтралітеті Заходу зробив ставку на сценарій поділу України навпіл. Раніше Росія завжди зустрічала спротив цивілізованого світу, провокуючи конфлікти навколо острова Тузла, Севастополя чи Криму. Сьогодні вперше Захід дивиться на це байдуже. Через передвиборчу політику влади в Україні реалізується сценарій протистояння, написаний за межами країни.

— А як щодо економічних успіхів Партії регіонів? Україна завішена білбордами з гаслом — «Руїну подолано, стабільність досягнуто!». Чи не надто завищеним є ступінь оптимізму «партії влади»?

— На тлі світової фінансової кризи, яка поставила на межу розвалу Євросоюз та спровокувала політичну кризу у США, дивно виглядає український «острівець стабільності». Провладні ЗМІ рапортують, що Україна не бачила кращих економічних результатів, ніж за Президента Януковича. З’їзд Партії регіонів днями констатував, що криза, спровокована правлінням недолугих патріотів, нарешті, подолана, й Україна перебуває на порозі економічного зростання.

Це дивна новина не тільки для українців, а й для всього світу. Бо ж відомо, що залишилися лише два світові центри, де економіка в більш–менш здоровому стані. Це «нафтові» країни Близького Сходу та Китай, де приватна ініціатива уживається з централізованою комуністичною системою, а капітали розподіляються по стратегічних напрямах. Нині «золота двадцятка» країн, які продукують три чверті світового ВВП, намагаються не допустити розвалу єврозони та чергової хвилі рецесії.

То про які економічні успіхи України йдеться? Показово, як реагують українці на переможні реляції влади. На недавній прощі у Зарваниці — святині греко–католиків, — тисячі людей освистали голову Тернопільської держадміністрації, який вихвалявся успіхами влади у вирішенні соціально–економічних проблем. Уперше релігійне свято перетворилося на політичний мітинг. І таких прикладів по країнi — сотні!

Держапарат працює на великий капітал

— Чи здатна економічна політика, яка домінує за діючої влади, забезпечити процвітання України чи хоча б «покращення життя вже сьогодні»?

— Нині державна політика набула класичних олігархічних рис. Парламентська більшість приймає закони, а уряд — лобіює рішення винятково «під інтереси» великого капіталу. Приміром, під час підготовки до Євро–2012 колосальні державні кошти — 60—90% вартості об’єктів — потрапили у кишені п’яти–шести осіб. Тобто весь державний апарат працює винятково на великий капітал. Однак великий капітал в усьому світі забезпечує лише 30% робочих місць, а 70% — мале і середнє підприємництво. Через політику придушення приватної ініціативи на 46 млн. українських громадян припадає у 5 разів менше коштів державного бюджету, ніж на 38 млн. поляків. Сьогодні 95% українців — від Львова до Донецька — переймаються пошуком робочого місця. Його немає в Україні, бо 86% доходів українського бюджету формують важкі сировинні галузі виробництва, які належать переважно олігархам. В Україні 90% потенційних малих підприємців витіснені за кордон. Щорічно наші заробітчани надсилають на підтримку родин більше 10 млрд. дол., вимушено працюючи на інтереси інших країн. Політика лобіювання інтересів винятково великого капіталу веде до фінансового банкрутства Української держави.

— Наскільки успішною є сьогоднішня енергетична політика? Чи має Україна шанс подолати політичну залежність від Росії, маючи найвищі у світі ціни на російський газ та мізерні обсяги власного видобутку?

— Газові угоди 2009 року, підписані Тимошенко, щороку забирають 10 млрд. iз 54 млрд. доларiв українського бюджету. Уже третій рік поспіль нова влада обіцяє започаткувати нову енергетичну політику, що базуватиметься на колосальних енергетичних ресурсах України, а віз і нині там. Українські ТЕЦ досі не переведені з російського газу на українське вугілля, хоч це можна зробити в межах одного року. Така ж провальна політика проводиться й щодо видобутку українських газу та нафти, лише починається робота з розробки найбільших у Європі українських покладів сланцевого газу. Саме сланцевий газ призвів до падіння цін на американському ринку до 50—70 доларів за 1 тис. кубометрів газу при цінах в Україні 600 дол. за 1 тис. кубометрів. Проросійське чиновницьке лобі в Україні блокує діяльність виробника. Приміром, член УНП, колишній голова Полтавської облдержадміністрації Асадчев скоротив термін надання дозволів на буріння та розробку енергоресурсів на Полтавщині з 3—6 років до кількох місяців! То невже крок назустріч інвестору не в змозі зробити центральна влада?

— Ви представляєте правоцентристську політичну силу — Українську народну партію. Як відомо, саме праві партії, прийшовши до влади на парламентських виборах, подолали економічний занепад часів комунізму в країнах Центральної та Східної Європи. Які галузі економіки України мають стати базовими при проведенні реформ за прикладом наших посткомуністичних країн–сусідів?

— АПК, транзитний потенціал та туризм здатні забезпечити Україні швидке економічне зростання. Однак 21 рік їм не приділяється жодної уваги. Родючі поля працюють не на Україну, не на бюджет, не на село, а на потреби олігархів. Високоякісну кукурудзу, рапс, сою, соняшник масово вивозять на світові ринки, забезпечуючи прибутками посередників, а українське село гине, бо позбавлене і робочих місць, і доходів. Член УНП народний депутат Іван Заєць три роки вбухав на розробку закону про ринок землі, який би працював на користь фермера, однак парламентська більшість заблокувала розгляд цього закону.

Український транзитний потенціал міг би забезпечити Україні додатково до 30 млрд. дол. бюджетних доходів. Приміром, шалені перспективи щодо розбудови доріг європейського рівня відкривав чемпіонат Євро–2012, під який уряд міг отримати дешеві міжнародні кредити. До чемпіонату готувалася лише... одна дорога — це Чоп—Київ, і та не доведена до ладу. Щодо туризму. Напередодні Євро–2012 уряд обіцяв золотий дощ для підприємців, — мовляв, лише підставляй кишені. Врешті–решт уряд прозвітував про 7 мільйонів туристів, які приїхали до нас на чемпіонат. Наприклад, Рим за рік відвідує 40 млн., а невеличкий Таллінн — 3 млн. туристів, кожен з яких залишає від 150 до 300 євро на день. Україні, яка має колосальний потенціал, туризм міг би забезпечити 20—30 млрд. дол. доходів в бюджет щорічно. Однак влада була і є бездіяльною.

Хто робить українські справи

— Українська народна партія разом з «Нашою Україною» та КУНом оголосили про створення правої політичної сили, яка запропонує українську альтернативу політичному курсу діючої влади. Якими були ваші мотиви?

— Ці парламентські вибори визначать, якою буде Україна у наступні 10—20 років. Політика, яку генерували і сьогоднішня, і вчорашня влада, веде лише до дефолту. 2013 року Україна має виплатити за борговими зобов’язаннями найбільшу суму за всю її новітню історію. Таких коштів у державному бюджеті немає. Отже, без радикальної зміни економічної політики в найближчому майбутньому Україна не виживе. Відсутність демократичних та ринкових реформ ведуть Україну в глухий кут або назад — у російські обійми. Парламентські вибори могли б докорінно змінити ситуацію, якби більшість у парламенті отримали проукраїнські політичні сили. Суть опозиції як такої — пропонувати альтернативу політиці, рішенням, законам, які генерує влада. Нам є що запропонувати, — саме завдяки правим рецептам подолали економічну кризу країни Центральної та Східної Європи. Проходження п’ятивiдсоткового бар’єра не буде для нас проблемою, — про це свідчить соціологія. Створюючи об’єднання, ми опікувалися іншим, — на 21–му році незалежності повернути у Верховну Раду політичну силу, яка була б двигуном української політики і української перспективи, як Народна Рада в 1990 році була двигуном усіх державотворчих процесів.

— Чим вирізняється об’єд­нання УНП, «Нашої України» та КУНу серед інших опозиційних сил? Що ви пропонуєте виборцю?

— Передвиборчі програми Яценюка, Кличка, Тягнибока зводяться до тези — дайте нам владу, ми розсадимо по «кутузках» попередню владу, і економічний стан відразу покращиться. Яценюк вже владу мав, майже рік перебуваючи на посаді Голови Верховної Ради. Однак на відміну від, скажімо, Мартинюка, якому три хвилини вистачило, щоб провести нищівний для державності «мовний» закон, Яценюку не вистачило й року для зміни статті 360 Кримінально–процесуального кодексу, за якою сьогодні сидить екс–Прем’єр Тимошенко. Що, приміром, заважало двічі міністру внутрішніх справ Луценку, який нині перебуває у списку опозиції, скасувати комуністичну норму КПК, яка дозволяє кинути людину за ґрати до рішення суду? І за нинішньої влади, і за її попередників принципових змін у жодній економічній чи політичній сфері не відбулося. Сьогодні Україні не потрібні політики, які мріють лише дорватися до владного корита, ще й втягнути Україну в серйозні громадянські конфлікти!

Із того, що пропонується виборцю, українських альтернатив об’єднанню правих УНП, «Нашої України» та КУНу немає. Наше об’єднання відрізняється від усіх інших проектів своєю українськістю. В наш партійний список входять люди, які стояли бiля витоків української державності та робили українські справи в центральному уряді та на місцях. Приміром, очевидний прорив за «помаранчевих» був досягнутий у гуманітарній сфері, — Ющенко на посаді Президента ініціював визнання Голодомору геноцидом, почав реабілітацію героїв ОУН–УПА. Ми — команда, для якої найвищою цінністю є Україна, її суверенітет, її мова, її національні інтереси. У жодному іншому проекті, у жодній іншій політичній силі ви не будете мати і мільйонної частки того, що сконцентровано у нашій політичній команді, у нашій програмі, у нашій українській позиції.