— Як i всi, я теж не цяця.
Але хочу вам сказать,
В мене каторга — не праця,
День — за три, а то й за п’ять.
Вам здається — посиденьки,
Говорильня i базар...
У парламентi нас — жменька,
Хто кипить, як самовар.
Я би вас «не беспокоїв» —
Маю зручного стiльця.
Усi кнопочки освоїв,
Але ж... гонять без кiнця:
«Здай мандата! Здай мандата!
Здай квартиру i авто!..»
Ось така за труд мiй плата...
Та вам краще раз у сто!
Тож для чого вам, шановнi,
Пiддавать когось бiдi.
Я в парламентському човнi
Вже як риба у водi.
Маю «собственну» платформу
І стою на нiй, як пень,
В нiй однi лише реформи,
Гасла про майбутнiй день.
Якщо треба — «путь» до ринку
Покажу вам навпростець.
В мене демократка–жiнка,
Теща — сталiнський боєць.
Я, «товарищi», панове,
Не люблю нi лак, нi грим,
Тож поклястися готовий
На будь–чому i будь–ким.
На партiйному квитковi
КПРС чи КПУ.
Можу на вкраїнськiй мовi
І по–руськi теж «могу»,
Можу iзмами божитись
(Мiй коронний, давнiй трюк).
Вмiю правильно хреститись,
Маю авторський матюк.
Все я можу, вмiю, маю...
Весь простий — вiд п’ят до «глаз»,
І тому я вас благаю:
Виберiть у восьмий раз!
Аркадiй МУЗИЧУК
Київ