Слухаю радiо. Почалася передвиборча кампанiя. Та мене не це хвилює. Що день, то новi iноземнi компанiї з’являються в Українi. І всi вони найперш цiкавляться нашими землями i нашими продуктами харчування. Так беруть в обiйми, що вже важко знайти щось натуральне, якийсь огiрочок чи помiдор хоча б для дитини. Я вже не кажу про фрукти, м’ясо чи рибу. Все на гормонах, стимуляторах, вiтамiнах.
А по радiо i телебаченню тiльки й чуємо про величезнi досягнення в сiльському господарствi, про новi технологiї, про нашi чудовi чорноземи. Де вже тi чорноземи? Де тi 18% гумусу? Вже 6%. Стимулятори висмоктали з землi всi кориснi речовини. Вже застосовують ще новiшi технологiї — не орати. Не треба. Буде i так рости (на стимуляторах). Аби швидше, аби витиснути з землi все, що тiльки можна.
Ось розпродадуть землi чи в оренду здадуть (один бiс), доб’ють землю до решти — буде Сахара. Головне — нахапати мiльйонiв, мiльярдiв, а людей потравлять модифiкованими продуктами харчування, як ото писалося в якiйсь газетi: «А напоследок я хапну»...
І кричатимуть i по радiо, i по телебаченню кандидати про все що завгодно, тiльки не про харчi, не про лабораторiї, бо для них це дрiбниця.
Дожилися. І це в Українi, де були найкращi у свiтi продукти харчування ще в 80–тi роки минулого столiття.
А iноземнi компанiї все прибувають, «допомагають» великi врожаї вирощувати, чудеса показувати. Злiтаються, як мухи на мед, бо тут усе можна.
Н. ЗАРУДНА
Київ