Людству вiдомий випадок, коли двоє трирiчних дiвчаток заблукали у джунглях Iндiї i потрапили пiд опiку вовчицi. У свої чотирнадцять рокiв дiвчатка ходили лише на чотирьох, спали лише вдень, не знали жодного людського слова, їли тiльки сире м’ясо. І людськi дiти померли «вовчицями».
Вiдомо, що мозок людської дитини до п’яти рокiв — це «чистий аркуш паперу», на якому можна «написати» яку завгодно мову. Цi особливостi дитячого мозку знали турецькi султани. Турки вiдловлювали в Українi хлопчикiв вiком вiд одного до п’яти рокiв i в спецiальних школах виховували з українських дiтей вiдбiрних воякiв — яничар, якi були впевненi, що вони турки. Гiтлерiвськi нацисти перейняли досвiд туркiв, забирали в Нiмеччину українських дiток вiд одного до п’яти рокiв, i в нашi днi ходять по Нiмеччинi українцi, якi вважають себе нiмцями.
Росiйськi царi, якi обманом i силою зброї упокорили Україну, указами, циркулярами, силовим методом вiдбирали в українцiв українську мову, але без успiху. Асимiляцiя цiлого українського народу в народ росiйський царям не вдалася.
У повоєннiй Українi Сталiн, Хрущов, Суслов, Брежнєв, усi кремлiвськi брехуни, якi маскувалися гаслами про дружбу, братерство, iнтернацiоналiзм, на практицi успiшно знищували українську мову...
Мене у 1973 роцi колегiя Черкаського обласного суду на два роки позбавила волi за виступи проти русифiкацiї України i я певною мiрою вивчив кремлiвський метод знищення української мови.
Дослiдники нiколи не знайдуть жодного документа, написаного владою комунiстiв, на заборону української мови, бо ж нiчого не писали. Злочин творився по–злодiйськи, мовчки, «по просьбє трудящiхся», але надзвичайно ефективно.
Сучаснi 30–рiчнi українцi нiколи не стояли у чергах за буханкою хлiба, ковбасою, одягом, взуттям, холодильником чи автомобiлем. Вони не знають, що по всiй Українi, в малих i великих мiстах були довгi черги матерiв, якi намагалися влаштувати своє однорiчне дитятко у дитячi ясла. Навiщо? Бо простий чоловiк, найвищої робiтничої квалiфiкацiї, на свою зарплату не мiг забезпечити сiм’ю без допомоги працюючої дружини. Було щастям для матерi дочекатися своєї черги, здати дитя в дитячий заклад, пiти працювати. І вона не запитувала, україномовний садок чи росiйськомовний. Росiйськомовними садочками i середньоосвiтнiми школами влада Москви «подарувала» незалежнiй державi Україна конфлiктну мовну ситуацiю.
Усунути мовний конфлiкт в Українi можна лише одним–єдиним шляхом. Як клубок конфлiкту намотувався, так його i розмотати. Росiйськомовнi громадяни України невиннi, що колись матуся вiдвела їх у росiйськомовний садочок. Їм нiхто i нiколи не забороняв користуватися росiйською мовою. І не заборонить!
Виправляти злочин царiв i кремлiвських комунiстичних вождiв слiд їхнiм же методом: у мiстах України вiдкривати україномовнi дитячi садочки, україномовнi середньоосвiтнi школи, i через 25—30 рокiв мовний конфлiкт в Українi зникне. У Румунiї панує румунська мова, у Польщi — польська, в Українi вiд краю i до краю має панувати мова українська. Іншого шляху нема.
Василь БІЛОУС,
iнвалiд вiйни, полiтв’язень
Умань