«Перлина біля моря» гуртом і вроздріб

Не хочеш миритися зі свавіллям влади — будь готовий стати бомжем

      Такого цинізму і нехтування владою прав та інтересів громадян, які нині можна спостерігати в Одесі, старожили ще з сумнозвісних 1930-х років не пам'ятають. «Будете пікетувати будову по вул. Маршала Жукова, 57 — без власних квартир можете залишитися!» — такий, по суті, ультиматум пред'явлено мешканцям сусідніх «будинків-хрущовок», які протестують проти забудови невеличкої рекреаційної зони всередині мікрорайону потужною фірмою-забудовником «Древопласт», підтримуваною з мерії. І, як пересвідчилася група одеситів, що неодноразово пікетувала міську раду і будмайданчик, домагаючись припинення незаконного, на їхнiй погляд, зведення величезного будинку просто перед вікнами їхніх квартир, «круті» бізнесмени слів на вітер не кидають. Причому за ними — не лише мерія, очолювана Русланом Боделаном, а й деякі служителі Феміди. Дійшло до того, що найактивніших пікетувальників, побитих охоронцями будови, справді викликали до Київського райсуду Одеси, де їм було зачитано ухвалу «про забезпечення позовних вимог підприємства («Древопласт». — Авт.) шляхом накладення арешту на квартири окремих мешканців будинків...» Іншими словами: не бажаєте миритися зі свавіллям влади та провладних бізнесменів — будьте готові стати бомжами.

      «Це один із найсвіжіших прикладів нещадної боротьби комерційних структур, підтримуваних теперішньою міською владою, з мешканцями міста, — вважає народний депутат України від Одеси Олексій Козаченко (група «Центр»). — По суті, перед нами факт, коли проти громадян, які насмілилися опротестувати незаконне будівництво через органи виконавчої та судової влади, розпочато репресії! Зайве казати, що громадянам важко вистояти в цій нерівній боротьбі. Тому я спробував розібратися, що й до чого. З'ясувалося, що, живучи в мікрорайоні щільної забудови, де єдиною рекреаційною зоною досі була обсаджена деревами трав'яна галявина з футбольним і волейбольним майданчиками, кілька тисяч мешканців виступили проти забудови цієї зеленої галяви. Зверталися до Боделана, урядовців, сім разів пікетували міськраду, але скарг чиновники «не чули». Зрештою, після жорстокого побиття пікетувальників будівництво було призупинено, але ненадовго. Представники фірми-забудовника зуміли знайти такий підхід до розгляду спору в місцевому суді, що головуючий на процесі оголосив про готовність притягти до фінансово-майнової відповідальності самих мешканців-скаржників, чиї законні права безцеремонно утискають...»

      Пан Козаченко не став приховувати, що «внаслідок такого повороту справи деякі виборці перебувають просто у відчаї». Тому змушений звернутися з депутатськими запитами з приводу «зловживань одеської міської влади у галузi земельних відносин до керівників Держкомбуду, Мінекології та Генпрокурора України. Оскільки далі просто неможливо миритися зі свавіллям, коли за реалізацію гарантованого законом права на звернення із заявами та скаргами до державних органів влади громадянам загрожують репресіями».

«Ці землі безцінні, але сьогодні їх можна купити»

      Надто ж слід враховувати й те, додає Олексій Козаченко, що впродовж останніх п'яти років Одеса втратила приблизно 300 гектарів найкращих земель санаторно-рекреаційної зони. «Причому їхня ринкова вартість — близько одного мільярда гривень. А до міського бюджету надійшло 10 млн. грн. Тобто втрати міської скарбниці колосальні», — наголошує народний депутат.

      Один лише перелік назв об'єктів санаторно-рекреаційної та парково-пляжної зони, що на очах жителів упродовж останніх років знищують за планом, розробленим чиновниками та близькими до влади комерсантами, займає кілька сторінок однієї з петицій, під якою поставили підписи майже тисяча одеситів і яку відправили на адресу Верховної Ради, Генпрокуратури та облдержадміністрації. Це, зокрема, санаторії «Якір», «Україна», «Хвиля», військовий санаторій, санаторій ім.Чувиріна на Французькому бульварі; будинки відпочинку «Червоні зорі», «Мирний», «Маяк»; дитячі санаторії і табори відпочинку «Здоров'я», «Біла квітка» та «Орлятко», табори відпочинку на вулицях Баштанній і Фонтанській дорозі; парки «Юність», Аркадійський — на прибережних схилах; на пляжі в районі Зеленого мису почато будівництво на піску 89 котеджів, на 8-й станції Великого Фонтану побудовано шість будинків, пляж на 10-й станції Великого Фонтану забетоновано, територію Нагорного бульвару від Аркадії до 13-ї станції Великого Фонтану перекрито забудовниками ЖБТ «Морське». Масштабне будівництво, вказано в документі, розгорнуто на нижній терасі берегового схилу в парку «Ювілейний» — «за 15 метрів від суходільної межі моря зводять 49 дво- і триповерхових будинків з гаражами, соляріями, сантехпристроями, при тому що дана територія не має каналізації. Будинки вже продають, про що сповіщають рекламні оголошення: «Цi землі безцінні, але сьогодні їх можна купити». Таким чином міська земля парків загального користування, отримана малим підприємством «Вланєв» у постійне користування організацією яхтсменів, перетворюється в товар і продається в приватну власність окремим особам...»

Що Боделан сину надав

      Що до цього додати? За словами члена постійної депутатської комісії Одеської облради з питань законності і правопорядку Володимира Куриленка, «робоча група облради просто загрузла у перевірках численних фактів беззаконня в ході приватизації та забудови приватними котеджами й особняками міської санаторно-рекреаційної зони. Особливо земель морського узбережжя, на яких зводити подібні котеджі взагалі неприпустимо, оскільки ці ділянки та пляжі, з точки зору водного і санітарно-епідеміологічного законодавства, є прибережно-захисними землями загального користування оздоровчого та рекреаційного призначення». А реально в багатьох місцях тут уже просто відсутній доступ до моря — за кілька останніх років узбережжя забудовано і перекрито приватними власниками чи орендаторами земель». Наприклад, за рішенням міськради від 29 лютого 2000 року в районі 8-ї станції Великого Фонтану передано в постійне користування МП «Вланєв» земельні ділянки площею 2,45 га, неподалік господарюють житлово-будівельне товариство «Морське» — 3,6 га, ЖСТ «Аркадійське» — 1,5 га... Перелік можна продовжувати».

      Пізніше, зокрема, на ділянці, виділеній «Вланєву», зведено всесезонні розкішні особняки, кожен площею до 200 кв. м., які нібито реалізують по 200 тисяч доларів.

      Що цікаво: одним із впливових підприємців-засновників ТОВ «МП «Вланєв» виявився син мера Одеси Володимир Боделан. А міжнародний яхт-клуб, як з'ясувалося, є дітищем цього малого підприємства. Незайве додати: «Вланєву» було виділено під забудову ділянку просто в приморському парку «Юність». І це, до речі, лише одне з двох десятків підприємств, заснованих найближчими родичами мера...

«Усе на міському узбережжі забудоване всупереч законодавству»

      Щоправда, після того, як активісти організації «Громадський контроль» виявили, що низку рішень міськради стосовно землевідведення під забудову не було погоджено з Держуправлінням екології і природних ресурсів при Мінекології та з Держінспекцією охорони Чорного моря, темпи широкомасштабного будівництва на ділянках 30-кілометрової берегової лінії дещо знизилися. А під час минулорічного «відпрацювання» Одещини прокурорською групою Ольги Колінько забудову берега моря навіть було призупинено. Можливо, щоб не нарватися на гнів патрона пані Колінько, яка розцінила побачене як прояви кричущого беззаконня: «Коли я вивезла на узбережжя Одеси начальника екологічного управління Мінекології, він був у шоці. Каже: «Жах!». У нього було перекошене обличчя, коли побачив, що в зоні зсувів зводять величезні будівлі. Уявіть собі будинок у вигляді білосніжного корабля довжиною метрів 150 на схилі в зоні зсуву... Скрізь охоронці. Приватна власність, злі собаки. Так що незабаром пройти ніде не можна буде. Ми хотіли виїхати в неділю о 7-й годині ранку подихати киснем, однак протягом двох годин не могли виїхати. Знайти десь виїзд на берег, щоб вийти хоч постояти і подивитися. Усе на міському узбережжі забудоване — і забудоване всупереч законодавству... Якщо не вжити відповідних заходів, то в найближчі роки ні громадянин, що прибув в Одесу, ні, можливо, самі одесити не зможуть уже побачити узбережжя моря. Все абсолютно буде забудовано...»

      Чому так негарно склалося? За словами Ольги Колінько, все через те, що «серед тих, хто має на березі ділянки, — представники контролюючих, природоохоронних органів, органів виконавчої влади, прокуратури і суду. Хто ж заявить позов проти суду, якщо заяву або опротестують, або в суді не розглянуть?»

      А що змінилося на краще з середини серпня 2003-го? Якщо коротко, то практично нічого. Єдине, на що спромоглися депутати під час чергової, 18-ї, сесії міськради, яка відбулася 15 червня, — так це прийняти рішення про допуск одеситів на всі морські пляжі (торік частина їхніх орендованих територій була закритою для доступу простих смертних). Не кажучи вже про приватизовані ділянки морського берега. І ще було ухвалено: вивчити й винести на розгляд наступної сесії питання про незаконну приватизацію будинку відпочинку «Маяк».

      До речі, й на попередній, 17-й, сесії міськради йшлося про численні беззаконня при приватизації землі та об'єктів прибережної зони. Належало розглянути одразу сім умотивованих протестів облпрокурора. Однак уклалися місцеві депутати в кілька хвилин — депутатська більшість протести відхилила. Кажуть, у прокуратурі готують свіжі, очевидно, діючи за принципом: наше діло подати голос, а там хай хоч не розвидняється.

      Як вийшло, до речі, і з іншим офіційним документом, яким півроку тому поважна правоохоронна структура — обласне управління СБУ — інформувала одеське керівництво щодо виявлених неподобств, у тому числі багатомільйонних втрат бюджету внаслідок нічим не обгрунтованих дарувань земель міським головою Боделаном приватним особам та порушень законності при приватизації об'єктів охорони здоров'я. Ось лише кілька цифр із документа від 22 листопада минулого року: «У міському бюджеті на 2003 рік надходження від продажів землі заплановані в сумі 9,9 млн. грн. За перше півріччя надійшло всього 1,4 млн. грн. (найнижчі відсотки виконання серед дохідних статей бюджету)... Продано лише три ділянки на суму 1,6 млн. грн. Водночас лише з січня по травень 2003 року в приватну власність громадян безкоштовно передано 154 земельних ділянки».

      Акцентуючи увагу на тому, яких величезних коштів недораховується міський бюджет унаслідок цих «дарчих», автори документа співставляють дані продажів земельних ділянок 2002 року, коли «було продано 15 земельних ділянок на 9,7 млн. грн. Кошти від продажу землі є дохідною статтею бюджету розвитку, за рахунок якого фінансується будівництво, ремонт житла, доріг, лікарень, шкіл. На думку фахівців фінансової галузi, за рахунок продажу земель прибережної зони, які місцева влада безкоштовно передає приватним особам, цілком можна б спорудити новий водопровід! На сьогодні одна сотка такої землі коштує від 15 до 25 тисяч доларів. Здебільшого це території санаторіїв та баз відпочинку, які йдуть під забудову особняків і котеджів, що призводить до зміни цільового використання землі. Незважаючи на вказані незначні надходження, місто надає покупцям землі знижки в розмірі 20 відсотків. Це мотивується збільшенням кількості продажів. Однак нормативні документи, на які спирається міська влада, не містять ніяких положень про знижки...»

      Навівши ці й інші цифри колосальних втрат, автори документа називали конкретні адреси. Приміром, земля й корпуси вищезгаданого будинку відпочинку «Маяк» на Фонтанській дорозі, 74, розміщені на 3-гектарній земельній ділянці, змінили власника — ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на ТОВ «Фірма «Символ» — за 2,47 млн. грн. Умова приватизації — збереження власниками фірми колишнього профілю діяльності «Маяка». А що вийшло насправді? Впродовж якогось місяця «символісти» перепродали частину придбаного майна за дев'ятьма договорами приватним фізичним особам. Правда, вже за незрівнянно вищою ціною, одержавши назад половину витраченої суми — 1,12 млн. грн. А зараз, як встановила перевірка, «власниками земельної ділянки є 54 фізичні особи (згідно з даними Державного земельного кадастра),... що призводить до завдавання шкоди місцевим бюджетам і надає невиправдані фінансові ресурси іншим», — підсумувало керівництво управління СБУ.

      А влада тим часом продовжувала гнути свою лінію...

Як зробити Плохого хорошим

      Спливають усе нові факти кримінальної приватизації морського узбережжя. Один з останніх — порушення 13 січня цього року Приморською райпрокуратурою Одеси кримінальної справи стосовно посадових осіб управління земельних ресурсів Одеської міськради і ТОВ «Санаторій «Дружба» за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст. 364 КК України. До суду подано шість позовів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок приватним особам. Уточнимо: йдеться про численні факти перепродажу земель, переданих міськрадою потрібним людям, серед яких, зокрема, помічник і родич народного депутата України Ігоря Плохого — Олексій Бахчиванжі. Не знаємо, чи впливала виділена у районі курортної Аркадії багатомільйонна латифундія на голосування одного з «хитких» членів парламентської більшості, але не можемо виключати, що саме завдяки подібним «гачкам» владі вдається контролювати поведінку деяких народних обранців. А факти бізнес-діяльності групи Бахчиванжі, Глибіна та деяких інших осіб, близьких до парламентарія Плохого, засвідчують, що кілька спритників провели купівлю-перепродаж багатомільйонного майнового комплексу «Дружба» за відсутності належної кваліфікації з надання санаторних послуг, без достатніх коштів.

      Мабуть, не без участі впливових посередників вдалося «пробити» серію потрібних рішень Одеської міськради, керівництва ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», одеського відділення Укрсиббанку, ТОВ «Регіональне агентство з розвитку економіки» та інших установ — про відчуження на свою користь основних фондів і прибережної землі санаторію «Дружба». Можна тільки здогадуватися про те, яким чином далося приватизаторам та їхнім заступникам також схилити керівництво Одеського головуправлiння архітектури і містобудування до видачі дозволу «на розробку ескізного проекту забудови (!) колишньої території санаторію «Дружба». Словом, усупереч нормативним актам, згідно з якими перепрофілювання оздоровчого комплексу неприпустиме, 9-гектарну курортну територію Аркадії з видом на знаменитий пляж керівництво Одеси перетворило-таки на звичайну «ділову зону».

      А вже як стригти купони з бізнесменів, що бажають придбати ділянки і звести будівлі прямісінько на березі моря, група помічника-консультанта народного депутата знала. Із порушенням про купівлю-продаж санаторної землі посадові особи фірми-покупця успішно «добували» у міськуправлінні земельних ресурсів довідки про відсутність обмежень на використання ділянок — і пішли одна за одною угоди, потекли шалені гроші від перепродажу землі. «Якщо за кожну сотку, придбану в процесі приватизації 9 га санаторію «Дружба», на рахунок міськвиконкомівської структури було переведено по 60 гривень, то тепер бариші продавців обчислювалися незрівнянно більшими сумами...» — говорить слідчий прокуратури Костянтин Щербина.

      Серед власників землі виявилися особи або структури, причетні до Одеської національної юридичної академії, організації громадського харчування, сусідить із ними бензозаправка, до будівництва якої нібито мав відношення один із віце-прем'єрів з питань енергетики...

      За даними автора цих рядків, розслідування кримінальної справи про купівлю-перепродаж одного з найкращих санаторних комплексів разом із землею триває, як-то кажуть, через пень-колоду. Чи вдасться кільком прокуратурам, по кабінетах яких почали мандрувати матеріали справи, довести її до суду — питання на засипку. Бо вже видно: чим більше накопичується матеріалів, документальних свідчень, тим частіше цією кримінальною справою цікавиться прокурорське начальство, то перекидаючи її з однієї прокуратури до іншої, то витребуючи для вивчення аж до найвищих кабінетів. Хто може гарантувати, що найважливіші з документів не загубляться ненароком по дорозі? Пригадується: саме в одному з найнадійніших сейфів Одеської облпрокуратури кілька років тому якимось зловмисникам вдалося розмагнітити документальні відеокасети, пов'язані з розслідуванням iншої сенсаційної справи — замовного вбивства редактора «Вечерней Одессы» Бориса Дерев'янка. А згодом у суді прокурорські працівники лише руками розвели — з ким не буває? Коли ж ідеться про багатомільйонні капітали, пов'язані з купівлею-перепродажем санаторію на території Аркадії, ще й не така прокурорська прикрість статися може. Чи не правда?