Хто з нас не мріяв хоч раз у житті почути заповітні слова: «Ви виграли!» і за одну мить перетворитися на казкового багатія, у якого достатньо грошей і на лікування, і щоб дітям та онукам допомогти, і (о, Господи!), хоч раз за кордон з’їздити. Тим більше що телебачення раз по раз демонструє нам, як щасливим переможцям різних лотерей просто в студії вручають чеки та ключі від квартир. Тому коли до рук потрапляє конверт із промовистим написом: «Так, Ви виграли! Тепер Вам потрібно тільки повідомити нам про своє рішення отримати Ваш приз!», у кого від щастя не заб’ється прискорено серце? А відтак мало хто зверне увагу на малесеньку зірочку поряд і надпис зовсім збоку дрібним шрифтом: «Згідно з умовами акції».
«Листи щастя» від різних фірм, схожі один на одного, як брати–близнюки, тисячами надходять до поштових відділень, а звідти — до довірливих читачів. «Зараз цей потік трішки спав, а ще рік тому ми їх по 200–300 на район щодня отримували», — запевнили мене в Дубровицькому відділенні Укрпошти. У кожному — палкі запевнення, що саме ви і є тим єдиним щасливчиком, який за мить отримає бажаний приз. Від вас вимагається дрібничка — передплатити щось із каталогу, завбачливо покладеного до цього ж конверта. Те, що ці ж товари можна купити принаймні удвічі дешевше, нікого не цікавить — ідеться ж про суми в 500 000 гривень.
«Люди, які пишуть і надсилають ці листи, використовують методи психологічного впливу, — говорить психолог Оксана Кулікова. — Розраховані вони на те, щоб людина не замислювалася, а виконувала те, що скажуть. Зверніть увагу, скільки разів у листі повторюються слова: «унікальна пропозиція», «спеціально для вас», «саме ви», «компанія–гарант», «ви — наш найкращий клієнт», «гроші будуть вручені за першою ж вимогою», «рішення необхідно прийняти негайно» і таке інше. А для тих, хто сумнівається, — просто «вбивчі» аргументи: ну в кого підніметься рука поставити галочку проти такого: «Ні, я відмовляюся від свого гарантованого призу в розмірі 100 000 грн. і прошу передати його іншому гравцеві»? Розраховані ці методи, у першу чергу, на пенсіонерів, які більш схильні вірити в диво і не аналізують факти».
А проаналізувати факти варто. Принаймні перед тим, як бігти до пошти і слід відсилати конверт, дбайливо підписаний на ваше ім’я. Слід спокійно озброїтися лупою і прочитати текст, який, як правило, дається найдрібнішим шрифтом. І тоді вам відкриється багато чого цікавого. Наприклад, видавництво «Букєр і Букєр», яке щойно на першій сторінці великими літерами назвало вас ЄДИНИМ претендентом на величезну суму грошей, у примітці зазначає: «ВСІ одержувачі документів інформаційно–рекламного характеру за умовами акції оголошуються переможцями». Тобто ситуація виходить, як у тому анекдоті: «Дівчино, у вас є листівка «Моїй єдиній»? Дайте два десятки».
У нашому випадку «єдиних і неповторних переможців» виявляються тисячі. Більше того, всі пропозиції отримати «позашляховик Hyundai» можуть виявитися мильною бульбашкою, адже, як зазначається тим же дрібним шрифтом, «коштовні призи, речові подарунки, їхні характеристики (марка, модель, комплектація та інші характеристики подарунків) визначаються керівництвом Фірми на свій розсуд, при цьому вони можуть не збігатися з очікуванням учасників». Тобто якщо замість автомобіля тобі вручать записничок — це твої проблеми. Ми ж із самого початку попереджали.
Насправді всі ці суперлотереї — це, як свідчить напис дрібним шрифтом, лише... маркетингова акція, «направлена на підвищення попиту клієнтів на товари фірми». Організатори афери застерігають, що «дана акція не є лотереєю, грою, конкурсом або публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу в розумінні глави 78 Цивільного кодексу України», чим знімають із себе будь–яку відповідальність. Саме тому так важко притягти ці фірми до кримінальної відповідальності.
Журналісти тижневика Weekly.ua провели своє розслідування, у ході якого з’ясували, що за більшістю із цих назв стоять одні й ті самі люди. «Ультра–Мейл», «Поштовий магазин», «Поштовий каталог», «Поштовий клуб», «Поштовий клуб плюс», «Букєр і Букєр» та кілька інших — це одна й та ж контора. «У них є правило — кожні півроку перереєстровуватися, щоб уникнути неприємностей, — розповіла одна із колишніх співробітниць подібної фірми. — Прізвища багатьох директорів — липові. Ми їх усім офісом вигадували. Деякі просто списували з телефонних довідників».
До списку фірм, які найчастіше згадуються в негативних коментарях в інтернеті, можна також додати «Імідж–мейл», «На дім торг», «На дім сервіс», «Імідж клуб», «Експрес–каталог», «Родинний клуб», «Пошторг Україна», «Пошторг UA», «Енциклопедія», Книжковий клуб «Сім діамантів», Книжковий клуб «Фортуна» та ін. Що цікаво: всі вони на конверті не зазначають юридичної адреси, лише поштову скриньку. Так само у багатьох випадках засновниками фірми, зазначеними у статутних документах, виявилися старенькі, які ні сном, ні духом не здогадувалися про свою місію.
Притягнути шахраїв до відповідальності, як уже зазначалося, практично неможливо. «У наших листах написано абсолютно прозоро: «у випадку, якщо ви зробите замовлення і оплатите його, ви берете участь у розіграші...». До нашого тексту придертися неможливо. Ми нікому не написали, що «ви виграли», не зробивши при цьому нічого», — спокійно заявила журналістам директор «Імідж клубу» Лариса Сидоренко.
Єдине, що за останні 10 років зробив Антимонопольний комітет України — це притягнув минулого року до відповідальності «Імідж клуб», що заявив призовий фонд у 1 млн. грн., а розіграш провів лише на 220 тис. грн. Але покарання виявилося досить м’яким: «Імідж клубу» просто заборонили поширювати неправдиву рекламу. А от на «Поштовий магазин», який узагалі не проводив розіграшів, було накладено штраф у розмірі 1,7 млн. грн. Але... «Поштовий магазин» не лише не заплатив штрафу, а й просто зник, вкотре змінивши свою адресу.
Більшість тих, хто потрапляє на гачок до поштових шулерів, підкуповує те, що листи приходять на їхні адреси із персональним звертанням. Спрацьовує стереотип: пишуть— отже, тебе знають, і цей лист справді адресовано саме тобі. І ніхто навіть не замислюється: а звідки у невідомих благодійників твоя адреса?
А й справді — звідки? Перший шлях — потенційні жертви самі дають свої контакти, заповнюючи рекламні вставки в газетах на кшталт «Знайдіть 5 назв ягід і виграйте 500 000 грн.». А внизу тим же дрібнюсіньким шрифтом написано: «я даю згоду на передачу моїх персональних даних третім особам».
Інша можливість витоку інформації — «Клуб сімейного дозвілля» та інші передплатні сервіси. За припущеннями жертв, «скиданням інформації» можуть грішити і супермаркети, де ви залишаєте свої дані при оформленні дисконтної картки. Ще один з варіантів — зламування офіційних банків інформації пенсійних фондів чи інших установ. Але є одна закономірність — щойно на вашу адресу надійшов «лист щастя» від однієї фірми, і ви необачно на нього відгукнулися — чекайте ще з десяток від зовсім інших фірм.
На Заході, звідки до нас прийшла традиція «листів щастя», поштове шахрайство вважається одним із найпоширеніших злочинів. Однак там зазвичай пишуть: «Ви можете виграти гроші». А в нас «продавці повітря» не соромляться писати великими літерами: «Ви виграли».
Найпростіше (і найправильніше для багатьох) рішення — взагалі не відкривати конверт, відправивши його одразу в макулатуру. Або відправити на зворотну адресу офіційного листа із забороною використовувати ваші дані з рекламною метою.
Дехто з передплатників, не дочекавшись виграшу, починає мститися. Один із винахідливих користувачів інтернету Микола К. розповідає, що почав замовляти великі партії товару, а коли вони приходили на пошту, просто не забирав їх. Так тривало кілька разів, і кожного разу компанія сплачувала поштові послуги, а клієнт... отримував подяку за замовлення. «Як я зрозумів, у них є якась автоматизована розсилка, яка обробляє замовлення, але не зовсім добре стежить за доставкою. Мені сказали, що я тепер виграв точно, і машину мені дадуть обов’язково, тільки нехай я ще що–небудь замовлю. Мені що, шкода?» — пише він.
Як впізнати шахрая?
Ознаки, які вказують на можливість поштового шахрайства:
1. Текст, надрукований дрібним шрифтом, суперечить тому, що надруковано великим.
2. Замість юридичної адреси фірми стоїть лише поштова скринька.
3. Велика кількість різних сум виграшів та додаткових бонусів, присутні в одному тексті.
4. Практично ідентичні за змістом листи, які надходять вам, незалежно від того, відповіли ви на попередній чи ні.
5. Відсутність інформації в ЗМІ про умови та час проведення розіграшу.
6. Відсутність інформації про джерела, з яких гіпотетично виплачують виграші, та про самих переможців акції.
Василь Яніцький,
заслужений юрист України:
— Усвідомлення небезпеки цього виду шахрайства є найкращою зброєю у боротьбі з ним. Якщо ви вперше отримали поштову розсилку з обіцянкою призу і впевнені, що не давали свою адресу відправнику, то направлення такої розсилки вже може кваліфікуватися як порушення законодавства про захист персональних даних, що тягне за собою не тільки адміністративну, а навіть кримінальну відповідальність — стаття 182 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до 17000 грн., або обмеження волі на строк до 3 років, у тому числі й за незаконне збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу. А якщо ці дії вчинено повторно або вони заподіяли істотної шкоди (тобто коли матеріальні збитки склали більше 5365 грн.), злочинці можуть потрапити за грати на строк від 3 до 5 років.
Якщо ж ви вже погодилися придбати товар, але не бажаєте брати участь у подальших розіграшах, рекомендуємо направити лист з відмовою від отримання каталогів та товарів. Попри те, що як зворотна адреса в цих листах часто зазначається лише абонентська скринька, справжню адресу відправника можна довідатися, якщо в листі є відбиток печатки — за кодом, зазначеним на печатці або за назвою фірми–відправника. Дані про адресу юридичної особи, її керівника та інші відомості можна знайти на сайті http://irc.gov.ua/ua/Poshuk–v–YeDR.html .
Намагатися змусити шахраїв виплатити приз у судовому порядку не варто — розроблені ними умови розіграшів складені таким чином, аби завідомо уникнути виплати призів. Значно більші шанси на успіх мають позови про захист прав споживачів з вимогами про повернення сплачених за товар коштів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Проте докорінно змінити ситуацію зможе лише прийняття закону про заборону фінансових пірамід, поштових шахрайств та інших подібних порушень.
Володимир Банцер,
кандидат психологічних наук:
— Найчастіше жертвами шахраїв стають люди, які звикли перекладати відповідальність за своє життя на інших людей і зовнішні обставини. Найчастіше це справді літні люди, які мають багато вільного часу, багато тривог і зовсім мало грошей. А тут трапляється можливість заробити, щоб знизити тривогу щодо можливого безгрошів’я. До речі, на цьому будується і політичний лохотрон: пенсіонерів легко купити «на гречку» саме з цих причин. Тут ще відіграє роль той факт, що вони формувались як особистості в часи колективної власності й довіри до держави, на яку цілком покладали відповідальність за своє життя, і ця звичка віддавати відповідальність іншому залишається.
Як правило, переконати таких людей, що їх обманюють, практично неможливо. У них усе це відбувається на рівні віри, аналогічної вірі в Бога. Тому раціональність доказів не спрацьовує.
На десятому Київському безпековому форумі, організованому фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», молодь поставила запитання різного характеру українському публіцисту, письменнику й журналісту Віталію Портникову. >>
На передовій захищаючи Україну загинув актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка Петро Великий. >>
Відеоролики, які презентують в інформаційному просторі Сновську громаду Чернігівської області, досить видовищні й змістовні, тому можуть сміливо претендувати на статус професійних. >>
Згідно офіційної статистики ООН, щонайменше, 12,1 тисячі цивільних українців загинули від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, ще понад 26,8 тисяч отримали поранення, втім реальні цифри можуть бути набагато більшими. >>
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — цей вірш знайомий кожному українцю змалечку, більшість вважає його народним, інші приписують його авторство Олені Пчілці — матері нашої славної Лесі Українки, а насправді його написав царський генерал Володимир Александров. >>
В справі про напад на військового у Дніпрі охоронець Миколи Тищенка визнав свою провину та погодився свідчити проти народного депутата. Тому суд звільнив Костянтина Цуберу від відбування покарання. >>
